Інсталяція по-царичанськи

Під виглядом вшанування пам'яті про загиблих воїнів, влада Царичанської громади встановила сумнівну конструкцію з використаних гільз, витративши на це кошти платників податків.

СТО ТИСЯЧ НА МЕТАЛОБРУХТ

Рішення про встановлення пам'ятного знаку – металевої конструкції, було ухвалене 24 листопада 2024 року на засіданні виконавчого комітету Царичанської селищної ради, і в лютому 2025 незвичний арт-проєкт з'явився у місцевому парку, поряд з Алеєю Слави загиблим воїнам.

– Чому зробили це без відома громади, чому не спитали думку ветеранів, родичів загиблих, – обурюється учасник бойових дій, ветеран війни, молодший сержант, голова громадської організації «Наше Приорілля» Юрій Величко.

Єдиний представник із супроводу ветеранів Центру надання соціальних послуг Царичанської селищної ради Віктор Петренко був відсутній на засіданні виконкому, і про це свідчить запис у протоколі.

Де бодай хоч одна людина, якої війна торкнулась особисто?

Їх немає!

Між тим, варто було б поцікавитись у самих ветеранів, які повертаються до мирного життя, як вони самі сприймають подібну інсталяцію і які спогади вона у них викликає?

Будь-який психолог міг би пояснити, які тригери може пробуджувати подібний арт-об'єкт у людей, які ще й досі здригаються від вибухів снарядів, адже конструкція зібрана з гільз використаних снарядів, якими рясніє земля Донеччини, Херсонщини, інших територій, де відбуваються бойові дії.

Цікава думка з цього приводу військового з позивним «ФІН», жителя Царичанської громади, який зараз зі зброєю в руках захищає Україну на Донецькому напрямку.

– Сказали б хлопцям, і ми б привезли тих тубусів скільки завгодно і безкоштовно з Донбасу! Зібрати докупи металеву конструкцію міг би зварювальник з місцевого комунального господарства у свій звичайний робочий день за одноденну зарплату, а зекономлені гроші пішли б на придбання того ж авто для військових або дрона.

Вкотре ми побачили чергове відмивання грошей і окозамилювання на місцевому рівні.

ЯКА Ж ВАРТІСТЬ ЦЬОГО УНІКАЛЬНОГО АРТ-ОБ'ЄКТУ І ЧОМУ ВЛАДА ВПЕРТО ЗАМОВЧУЄ ЦЕ ПИТАННЯ?

На офіційний запит Юрія Величка, ветерана і учасника бойових дій, громадського активіста, відповіді вона так і не надала.

– Під тиском Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця виконком Царичанської селищної ради був змушений надати відповідь на мій запит, – розповідає Юрій Величко, – вартість самої конструкції без демонтажу попереднього об'єкту, транспортних витрат, монтажу, укладання бруківки потягнула з бюджету громади 100 тисяч гривень!

Така сума знадобилася, щоб зібрати докупи металобрухт!

Але про все це виконком Царичанської селищної ради воліє мовчати.

Встановлена напередодні Дня захисників України така собі ширма, що прикриває факел з іржавою інсталяцією, свідчить про відсутність совісті вкупі з нерозумінням простих етичних принципів, елементарну некомпетентність виконавців.

І ось навіч маємо результат!

За неповний рік ця пам'ятна конструкція вкрилась іржею і виглядає більше як німий докір владі, а не як пам'ять про загиблих земляків.

ОДНАК МІСЦЕВА ВЛАДА ВВАЖАЄ ПО-ІНШОМУ

– Згідно витягу з рішення Царичанської селищної ради, даний об'єкт можна віднести до елементу декоративного оснащення, який використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, – пояснює позицію влади Наталія Ключенкова, начальник відділу культури, спорту та туризму виконкому Царичанської селищної ради.

Не поділяє думку чиновниці з приводу «естетичного об'єкту» Юрій Величко, почесний член Національної спілки фотохудожників України, лауреат декількох фотовиставок в Україні і за кордоном, автор трьох фотокниг про російсько-українську війну.

У 2015-2017 роках Юрій служив у 46-му окремому штурмовому батальйоні «Донбас Україна» як навідник танку, фільмував події, що відбувалися навколо, і людей, що його оточували.

Можливо, саме на думку таких творчих людей, ветеранів, які живуть в громаді, і треба зважати місцевим чиновникам «від культури»?

Бо тільки людина, далека від справжнього мистецтва, могла дати примітивній металевій конструкції визначення «арт-об'єкту».

Та і саму відсутність громадських слухань Наталія Ключенкова пояснила так:
– Жодним нормативним актом і чинним законодавством не передбачені громадські слухання, архітектурне погодження чи мистецька експертиза, і тому вони не проводились на цілком законних підставах.

Сказати нічого – зроблено по-багатому, зварено надійно, такими пристосуваннями зупиняють залізничні вагони на станції сортування.

Влада вкотре використала бюджетні кошти, щоб прикрити свій сором. Але проблема так і залишилась невирішеною. Іржавість системи очевидна, як і зневага до пам'яті загиблих земляків, які точно на таке приниження не заслужили.