Цитата дня
...Тут ніби все таке, як знав я змалку,
Повітря, степ, і дерево, й вода.
Та в горі сльози застряють кавалком,
Бо щось найголовніше пропада.
Мої тут дні ясні і днини чорні,
Кохання Атлантиди і кижі.
І так довкруж комп’ютерно-моторно,
Лиш тільки зорі в небі – для душі.
Тут все моє неперебутньо рідне.
Біжить, гука, ніяк не дожене.
Але мене вже майже тут не видно,
Так мало тут зосталося мене.
І вже в степу міняють мову злаки,
Говорять, та не так, як вік тому.
Близьке до болю… хочеться заплакати…
Догнав, вернув би, та не перейму.
Ще діда знаю, та не знаю сина.
На герць виходять Бог і сатана.
І персонально ніби сам не винен,
А серце ссе невигойна вина.
Прийми мене, левадо архаїчна!
Болиголов, Петрові батоги, –
Непроминуще різнотрав’я вічне,
Як вірний пес, стоїть біля ноги.
І журавель поодаль гордовитий
Мене поважно поглядом пасе:
Мовляв, нема про що нам говорити,
Вважай, перебалакано про все.
Шмагай мене, левадо, батогами,
Жали, непам’ять, сиза кропива.
Боли, душе, терзайсь, щоб під ногами
Земля зворушилась жива!
Володимир Бровченко, український поет, громадський діяч з Кіровоградщини
Світлина - Tetiana Yatsechko-Blazhenko
Черкащина, 1950-ті роки
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я