292 дні на позиції і 16 кілометрів виходу через кілзону: історія бійця 128 ОВМБр Богдана, який пішов на війну в 19 років

На початок повномасштабного вторгнення Богдану було 16 років. Рідна Боромля на Сумщині перебувала в окупації півтора місяці. Після звільнення села хлопець закінчив навчання у будівельному коледжі, а у 19 добровільно пішов до ТЦК. Вишкіл проходив в Україні та Франції, після чого потрапив до 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле». Згодом його підрозділ зайшов у Степногірськ Запорізької області, де бійцю довелося провести на позиціях майже рік.

Про це йдеться на Facebook-сторінці бригади.

Коли Богдан заходив у Степногірськ, туди ще їздила техніка. Невдовзі російські війська відрізали усі шляхи, і безпечної дороги назад — ані машиною, ані пішки — вже не залишилося.

Позицію довелося облаштовувати практично з нуля. Спочатку там були лише яма, накриття, маскувальна сітка й клейонка. Разом із 26-річним побратимом, для якого це був перший бойовий вихід, Богдан облаштовував позицію так, щоб бачити місцевість, слухати небо та розрізняти звук розвідувального дрона від FPV.

«Постійно крутилася думка, що ворог може зайти на позицію», — пригадав Богдан.

За його словами, військові РФ стояли настільки близько, що їх чули навіть тоді, коли не бачили.

Одного разу Богдан із побратимом із сусідньої позиції дійшли до джерела, набрали воду й поверталися назад. Переходячи дорогу, почули крики. Бійці залягли в ямі й побачили двох російських військових, які йшли просто на них. Вони зреагували миттєво й знешкодили їх. Пізніше з радіоперехоплень дізналися, що після нейтралізації першої пари інші злякалися йти вперед.

Богдан добровільно пішов у ТЦК в 19 років. 128 ОВМБр "Дике поле"/Facebook

Найважчими для бійця стали 16 днів, коли він залишився сам на позиції. Його побратим загинув від вибуху боєприпасу, а нового напарника довелося чекати більш ніж два тижні. Щоб убезпечити себе, Богдан власноруч облаштував додатковий захист навколо ями й цілодобово стежив за обстановкою.

Зрештою надійшов наказ виходити. Шлях назад довелося долати пішки — Богдан із побратимами пройшли 16 кілометрів через кілзону. Вийшли вранці, увечері дісталися до дружніх пілотів БпЛА, а наступного дня дійшли до точки евакуації.

Перше, що зробив військовий після виходу, — зателефонував мамі. На позиції зв'язок тримали короткими голосовими повідомленнями через рацію раз на тиждень. Тепер він нарешті міг особисто сказати, що живий і в безпеці.

Нині Богдан у відпустці й перебуває поруч з рідними.