Отже План пораз

ТОЧНІШЕ ШІСТЬ ЙОГО ПУНКТІВ

Подивився свіже відео з Селидового, звернув увагу на новеньку вивіску назви вулиці на порожній зупинці.

Не знайшов у мережі інформації, а скільки таких було зроблено і за скільки грошей?

Перейменували вулицю, добре, ну і кому на*уй тепер потрібна ця вивіска?!

Є у нас «План перемоги». Ви всі його пункти читали.

А давайте тепер про «План поразки»:

1. За шалені бабки займаємося озелененням парків, косимо газони десь на Донеччині, бажано за 5-10-20-30 км від фронту, але в жодному разі не пускаємо такі самі шалені бабки на допомогу й забезпечення своїх же в/ч, що перебувають у тій чи іншій громаді.

Нехай волонтери забезпеченням займаються, вони по 50 000-60 000 грн на місяць збирають, цього повинно вистачити.

2     Замість грамотної інформаційної політики та медіапідтримки рекрутингових кампаній кожної з бригад, які перебувають безпосередньо на першій лінії фронту, – завалюємо міста бігбордами зі своїм милим обличчям і тезою а-ля «Нам тут жити».

А комплектацією бригад нехай займається ТЦК за тією самою схемою, що й до цього, вона ж робоча і забезпечує максимально якісним ресурсом ці бригади.

Водночас заявляємо, що «тема з рекрутингом провальна» і вона не здатна забезпечити повністю потреби бригад (ви, бл*-муха, хоч щось зробили для того, щоб розвинути цей самий рекрутинг?).

3    Ніякої відповідальності для корупціонерів, зокрема для тих, від яких безпосередньо залежить забезпечення цих самих бригад.

Для мемів і «картинки» затримуємо з тоннами баксів «на ліжечку» особин, а потім публічно заявляємо, мовляв,

«законодавство ми змінити особливо не можемо, тому і відповідальності як такої особливо не буде»,

а взагалі, що ви, холуї, обурюєтесь, ну п*дять всі, всі під заставу виходять – та й по*р.

4     Формуємо спочатку вимоги та претензії до всіх на світі (до себе нічого не формуємо: у нас все добре, все ідеально, особливо коли в найгарячішу фазу міняють комбригів у деяких ключових бригадах х* зрозуміло з якої причини), а потім тупотимо ніжками й кричимо на нарадах:

«Що ж, прости Господи, пішло не так?!».

5     Не займаємося внутрішніми фінансовими «дірами», не трусимо митниці й цілі схеми крадіжок у різних ешелонах влади, щоб пустити поцуплені гроші, наприклад, на виплати ВПО або зміцнення областей, а потім гучно заявляємо, що люди «чомусь» повертаються до своїх прифронтових домівок і домівок в окупації. Аналогічно з попереднім пунктом: голосно тупочемо ніжками, заявляємо, але нічого не робимо.

6      Продовжуємо випускати в ефіри різного роду «ікспертів», які пророкують підвищення цін на світло, газ, воду і повітря. І одночасно з цим – підвищуємо податки, у жодному разі не займаючись пунктом номер 5.

І не пояснюємо народу, що ми плануємо або не плануємо, і яким чином у «володарів світла, газу і води» більше статків, ніж у деяких населених пунктів разом узятих.

А тепер порівняйте ці пункти з пунктами «Плану перемоги», що ви читали.

Наразі за яким планом крокуємо?

Мораль: якщо самі не хочете вигравати (або хочете, але не хочете йти на кардинальні рішення, щоб мети досягти) – то який сенс змушувати в це вірити простий народ?