Антон Омельченко разом із Робертом Скоттом підкорювали Антарктиду

   Через 87 років його онук Віктор Омельченко став учасником 3-ї української антарктичної експедиції (1998-1999 рр.), а правнук Антон - учасником 20-ї (2015-2016 рр.) і 24-ї експедицій (2019-2020 рр.).

   Дмитро Чекалкін, блогер, сторінка ФБ.

   Народився Антон Омельченко на Полтавщині сьомою дитиною в родині малоземельних селян. Разом із братами їздив до Ставропольського краю працювати у відомого тоді коняра, відставного генерала Пеховського, після скону якого Антон Омельченко вирушив на Далекий Схід разом з полковником М. Ведерниковим, який успадкував маєток Пеховського. Під Владивостоком полковник помер і Антон став жокеєм на іподромі.

   Доля звела його з Вільямом Брюсом, який прибув на Далекий Схід придбати маньчжурських коней для експедиції Роберта Скотта до Південного полюса. За його рекомендацією Скотт включив українця до складу експедиції, оскільки Антон Омельченко чудово знав коней, мав міцне здоров'я і володів англійською мовою. Так він став членом експедиції, що невдовзі на кораблі "Терра Нова" вирушила до берегів Антарктиди.

   "Неправильно було б сказати, що він був "простим сільським хлопцем".

Він був неординарним сільським хлопцем. І не лише тому, що, як гоголівський козак Вакула, заввиграшки гнув п’ятірнею підкови, та, як кажуть, мав дар передбачення майбутнього. У 12 років Антон Омельченко вивчив англійську мову, в 27 - став учасником експедиції Роберта Скотта до Південного полюсу, за що отримав орден з рук його величності короля Англії. Він у химерній радянській Україні, серед колективізації та малограмотності, до останку днів листувався зі свого села Батьки на Полтавщині з членами Королівського географічного товариства.", - Національний антарктичний науковий центр.

   Спочатку завданням Антона Омельченка було лише доправити коней до Нової Зеландії, але потім його включили до групи дослідників. Фотограф, який був в експедиції, зробив серію знімків і записав відео, на якому є і Антон Омельченко, що танцює гопак.

   Коли п'ятеро мандрівників на чолі з Р. Скоттом вирушили до полюса, Антон Омельченко на конях провів їх до середини шельфового льодовика Росса, а далі коні пройти не могли. Омельченко повернувся з ними на базу. На жаль, Роберт Скотт і його четверо супутників загинули.

   Члени експедиції, які залишились на березі й вижили, стали у Великій Британії героями. Прізвище Омельченка разом з іншими було внесено до списку членів Королівського географічного товариства. У королівському палаці був влаштований урочистий прийом з врученням нагород, учасником якого став і Омельченко, отримавши медаль з рук англійської королеви. Це була медаль, викарбувана на честь подвигу першопрохідців Антарктиди, і довічна пенсія, яку Антон Омельченко отримував до 1927 р., доки між срср і Великою Британією не було розірвано дипломатичні відносини.

   Після повернення на Батьківщину Антон Омельченко був учасником Першої світової війни. Пізніше працював листоношею і мріяв написати книгу про пригоди в Антарктиці, але у 49 років трагічно загинув від удару блискавки на порозі рідного дому.

   На честь Антона Омельченка названо бухту на Березі Оутса, відкриту дослідниками Антарктиди в 1958 р., а в 2012 р. на його честь назвали прибережну скелю на острові Росса. Портрет Антона Омельченка розміщений на українській антарктичній станції "Академік Вернадський".