Бджолосім'ї «просіли» у квітні, та піднялися на ріпаку і акації, - Сергій Староконь

  Голова "Дніпровського пасічника" Сергій Староконь (зліва) із заступником Дмитром Любченком в лавах тероборони Дніпропетровщини 25 лютого 2022 року

  Теперішня вкрай складна за погодними умовами весна додала клопотів і фермерам, і бджолярам. Аж із початком травня припинилися затяжні дощі, а з другої декади пішло довгоочікуване тепло. Тоді і крилаті помічники людини почали прискорено розвиватися. Ось що повідомив «Фермеру Придніпров’я» голова ГО «Обласна спілка «Дніпровський пасічник», воїн 93-ї Окремої моторизованої бригади «Холодний Яр» Сергій Староконь:

   - Через війну вже 7 місяців не був на пасіці, та, за інформацією колег і моєї дружини Марини, після квітневого голоду і певного «просідання» бджолосім’ї добре піднялися на ріпаку, на білій акації зараз теж хороший взяток. У сусідньому батальйоні служить земляк із Солонянщини, розповів, що його син навіть підкачував мед із ріпака. Задяки хорошому розвитку бджоли почали заходити в ройовий стан. Хто із бджолярів не встигне провести  протиройові заходи, може бути біда. З іншого боку є пасічники, які постійно використовують природний процес роїння для омолодження і розширення пасіки.  Така сім’я, давно відомо, працює більш завзято і енергійно.

   У Донеччині, де воює моя військова частина, теж парко, тепло, але більші дощі. Через це акація може залипнути і осипатися. Та тут її менше, ніж у Придніпров’ї, зате балки Донецького кряжу мають більше чорноклена, липи, це теж гарні медоноси. Прикро бачити величезні руйнування, що натворили тут  рашисти. Буває, люди в селі вже посадили цибулю, моркву, рівненькі такі рядки, і все кинули, бо московити не ділять українців на військових і цивільних. Сподіваємося із побратимами швидше вибити цю знахабнілу орду з України, аби разом із родинами займатися улюбленими справами.

   - Велика вдячність Вам, Сергію Івановичу, за ратну службу Україні під час війни і вірність обраній, такій потрібній фермерам і всім селянам, професії!