Чарівнику кіно Івану Миколайчуку виповнилося б 84 роки...
За матеріалами інтернет-видань
16.06.2025
125
Учора, 15 червня 1941 року, на Буковині народився Іван Миколайчук (1941-1987) - видатний український кіноактор, сценарист та режисер. В УРСР носив тавро “неблагонадійного”. Після доносів на нього, Миколайчука кваліфікували як “людину ворожої ідеології”.
Історик Ганна Черкаська, мережа ФБ:
На другому курсі навчання у Київському театральному інституті Івана спробували на головну роль у фільмі “Тіні забутих предків” (на цьому наполіг керівник Миколайчука – Борис Івченко). За старою радянською традицією, в усіх українських фільмах головну роль мав виконувати великорос, представник із москви. То була політика! І на роль Івана було запрошено Геннадія Юхтіна, тому Параджанов навіть не бажав глянути на якогось там Миколайчука.
Параджанов не з‘явився на знімальний майданчик, а зйомки наказав зімітувати, щоб не сваритися з Івченком.
І сталося диво – кінооператор Юрій Іллєнко догнав Параджанова з криком: “Сергію Йосиповичу! Верніться! Це щось неймовірне! Щось нелюдське! Щось за межами розуміння і сприйняття!”. Параджанов подивився гру. Коли ж і він вигукнув: “Геніально!” – всі зрозуміли, що Іван – Іван Палійчук, а не запрошений на роль Юхтін. Тому під час знайомства Миколайчука з Юхтіним стався такий діалог:
– Геннадій.
– Іван.
– А я вже не Іван.
Параджанов навіть вивчав гру Івана, бо той грав, наче жив. Сергій Йосипович казав, що, аби його воля, заборонив би Миколайчуку зніматися, бо так зіграти можна тільки раз.
"Тіні забутих предків" потрапили на фестиваль до Аргентини. Миколайчука запрошували на роботу до Голлівуду. Ліна Костенко добре знала Івана, бо її чоловік Василь Цвіркунов був директором кіностудії ім. Довженка. Вона писала: ”Його обличчя знали вже мільйони, а він косив траву”.
Якось так сталося, що всі запропоновані ролі одягали Миколайчука у мундир: “Гадюка”, “Комісари”,
“Повернення Батерфляй”. У 30 років він виспівав “Білого птаха з чорною ознакою”. На жаль, україномовний варіант стрічки є тільки в Австралії. Наступного року була “Пропала грамота” за сценарієм Івана Драча, який дозволив: “Нехай Іван робить все, що хоче!”.
А 1974 року уряд заборонив націоналістичне кіно. Зняли з роботи Цвіркунова.
Коли Іван Миколайчук знімався у Болгарії, у гримерну до нього зайшов Жан-Поль Бельмондо. Він висловив своє захоплення картиною, яку бачив у Парижі. Їм запропонували перекладача, але актори, які грають життя, розмовляли і розумілися.
У 1980 р. Іван Миколайчук поставив фільм “Вавілон ХХ” за романом Василя Земляка “Лебедина зграя”. Картину майже наполовину порізали, Іван страшенно нервував, відстоював кожний епізод. Часто повторював, що треба вмерти, щоб тебе зрозуміли. Потім була робота над фільмом “Така пізня, така тепла осінь!”. Мріяв Іван зняти фільм “Небилиці про Івана.” Останній фільм “На вістрі меча” знімав в Одесі, лежачи в лікарні. Уже не міг говорити, тримав у руці дзвіночок.
А 29 липня 1987-го Іван і Марічка Карп’юк святкували 25 років подружнього життя.
На срібному ювілеї невиліковно хворий Миколайчук згадав діда-ворожбита, який у рік весілля сказав, що житиме Іван ще 25 років. Він помирав на руках коханої. Чарівник кіно хотів, щоб під час похорону йшов дощ – добра прикмета, дощ у дорогу – на добро...
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ