Чому неефективних міністрів перепризначають в такі ж крісла?

Сергій Гайдай Генеральний продюсер ютуб-каналу PRO:UA, політтехнолог,

   блоги "УП".

   На тлі недавніх перестановок в уряді, мене питають журналісти: чому це відбувається та чи будуть якісь зміни в державному управлінні?

   Тут є декілька аспектів.

   Звичайний конституційний лад в Україні вже давно не діє. Уряд повинна формувати Верховна Рада, а не призначати Офіс президента. Тільки кандидатури міністра оборони і міністра іноземних справ подає президент України. Але, знов таки, затверджує їх Верховна Рада. Ця Верховна Рада – статисти, депутати – "елітні кріпаки", які лише виконують волю Офісу президента. Тобто реальну політику в країні роблять ті самі декілька "ефективних менеджерів", які сидять на Банковій на чолі з головним "менеджером" паном Єрмаком. Як сказав один мій знайомий: країною керує завгосп, який повинен перейматися наявністю паперу в принтерах, якісним прибиранням і вчасною доставкою кави в офіс, де працює Зеленський.

   Коли звільняють міністрів – це означає, що результатами їхньої роботи незадоволені. Причому саме в Офісі президента про це знають. Це, мабуть, єдиний позитив, цієї кадрової ротації. Значть або Зеленський, або Єрмак зараз не в рожевих окулярах.

   В Офісі, вочевидь, знають, як справи з обороною країни? Армія забезпечена, фортифікації по всій лінії фронту і на кордонах будуються, закуповується і виготовляється все необхідне озброєння? А міністр оборони каже населенню: "більше не треба донатів, волонтери – ваша справа передавати дитячі листи підтримки воїнам і нічого більше, а ми самі можемо забезпечити армію всім необхідним"?

   Все гаразд у нас із економікою? Силовики на заявляються з рекетом до підприємців та фермерів, а бюрократи не втручаються в справи підприємців заради корупційної наживи? У нас податкова політика заохочує населення відкривати свою справу, зростають економічні показники, наповнюється бюджет? Нацбанк разом з Мінфіном кредитує виробників зброї, заміст того щоб радувати населення заміною "копійки" на "шаг" – без якого війни не виграти?

  Думаю, що Президент і його команда не дивляться "Єдиний марафон" і знають що відбувається в реальності.

   Тоді я не розумію, чому чиновників, які не дали результатів, звільняють з одних посад, але тут же переводять на інші. Тому що на Банковій цінують не ефективних, а лояльних і відданих. Чому відповідальності за бездіяльність, за корупційні скандали, за некомпетентність, а інколи за прямі злочини – для цих можновладців не буде? Відповідальності політичної, адміністративної і кримінальної.

   І без відповіді на це питання, не має і відповіді і на наступне: чи виправить ситуацію заміна одних чиновників на інших?

   В одній з програм в гостях у мене був польський експерт Пьотр Кульпа. Він розповів, чому наше державне управління приречене на поразку і чому ніколи з таким державним управлінням Україна на ноги не стане. Тому що, як такого держуправління немає, а є мафіозна схема, коли "великі дони" – а це Офіс президента – не несуть жодної відповідальності за результат. Їхні підлеглі міністри також не хочуть нести відповідальність і тому роботу або імітують, або саботують. І якщо не змінити цю схему – справи не буде.

А що ж потрібно робити? Активісти від громадянського суспільства почали акцію "Народний референдум: 7 кроків до перемоги". https://petition.fb.ua/uk І там першим кроком – тотальне скорочення держапарату. Успішні реформи Саакашвілі в Грузії починалися з того, що 50% державних установ було ліквідовано. Україні як радянський спадок дістався кабінет міністрів в крайні де не було ринкової економіки, панував диктат держплану і уряд був сформований за галузевим принципом. І ми не тільки не ліквідували такий устрій держуправління наші можновладці всіх років його зберегли і розбудували, збільшивши в рази кількість чиновників держапарату. 

    Сьогодні громадські активісти вимагають скорочення держапарату на 80%. Залишити треба лише чотири міністерства: міністерство оборони, міністерство іноземних справ, міністерство юстиції, міністерство фінансів. А приймати на роботу в ці державні установи треба людей сміливих, відповідальних, результативних, а не лояльних. І звичайно дати їм всі необхідні повноваження, ресурси і свободу дій. Не втручаючись в їхню роботу, а контролюючи тільки результат, який визначається попередньо чітко і зрозуміло поставленою ціллю.

   Треба міняти не персоналії а саму структуру влади та саму політичну культуру державного управління, щоб була відповідальність за свою роботу для кожного чиновника. І це потрібно не стільки владі, скільки нам, громадянам своєї країни. Якщо нас, тих, хто підтримає "Народний референдум: 7 кроків до перемоги", буде багато – то ігнорувати наші вимоги до влади буде важко.