Десятиліття політичної турбулентності, спровоковане рф

Олеся Яхно Політичний експерт

   Десятиліття турбулентності, про яке пише більшість західних аналітиків, маючи на увазі період після війни росії проти України, почалося раніше. Під час війни.

   Що й показало помилковість розрахунку Заходу на довгу війну як найменш ризикований варіант для самого Заходу. Війна вже давно йде на глобальному рівні, зачіпаючи прямо чи опосередковано практично всі регіони світу. І зволікання на одному напрямку не знімає ризики, а навпаки – сприяє їхньому прояву на інших напрямках, аж до гарячого загострення ситуації.

   Близький Схід. Зв'язок не прямий, але опосередкований, з війною росії проти України. Не тільки на очевидному рівні, коли безкарність (точніше вседозволеність) однієї агресії стає надихаючим прикладом для інших автократів та терористів. Але й на рівні реакції – маю на увазі компанії дезінформації, які вже включилися росією, коли кремль стандартно хоче посварити всіх з усіма.

Як і з Іраном – який каже, що не керував атакою ХАМАСу на Ізраїль, але взагалі підтримує саме угруповання – теж зв'язок, якщо не дуже прямий, то прямий.

Але що вражає? Вражає жорстокість, властива війнам та конфліктам, старим та новим, у 21 столітті.

Зрозуміло, що відбуваються тектонічні зрушення на геополітичному рівні (багато в чому, спровоковані росією), маю на увазі зміну балансу сил та впливу у різних регіонах. Геополітичні інтереси були, є та будуть завжди.

   Щодо Близького Сходу, той, хто стежить за ситуацією, не може не відзначити (як, наприклад, зазначає The Wall Street Journal), що атака ХАМАСа відбулася на фоні двох процесів, у яких не зацікавлений Іран: 1). нормалізації відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем за посередництва США; 2). розширення зв'язків Ізраїлю (враховуючи мирні угоди з Єгиптом та Йорданією) з країнами Затоки, що формує вісь американських союзників, яка пов'язує три ключові пункти глобальної торгівлі – Суецький канал, протоку Ормуз та Баб аль Мандеб, тобто Червоне море з Арабським морем.

   Але в цій атаці є щось більше. Та жорстокість, яку ми спостерігали в перші місяці повномасштабного вторгнення росії в Україну, і яку тепер бачимо щодо Ізраїлю. Те, що виділяють ізраїльські експерти як страшну особливість цієї атаки ХАМАС – це те, що тил фактично став фронтом, коли терористи спокійно зайшли в ізраїльські міста, використовуючи саме з цією метою ракетні атаки і атаки дронами, і подальші звірства.

І десятиліття турбулентності, яке вже почалося, не обмежується цими осередками війни та конфлікту. Є багато потенційних точок напруги. Взяти хоча б ті ж Балкани.

   Це я до того, що війна давно має глобальний характер. І діяти потрібно на випередження, а не в режимі реагування, та ще й часом запізнілого (як із фактично відсутньою реакцією Заходу у 2014 році на анексію Криму та початок війни на Донбасі, а до того – війни з Грузією у 2008-му).

   ФБ автора.