До початку Першої світової в селі Іванівка Межівської громади налічувалося 35 млинів

В 1882 році збудована друга школа, в яку залучалося більше дітей. В 1909 році збудовано ще школу (червона будівля в центрі села), яка пропрацювала до 1993 року. Школа, збудована 1912 році (на той час вона називалася «Двухклассное Училище»), існує до цього часу.

Село було розбито на 10 кварталів, виділено 10 соцьких, обрано старосту, писаря та збірника податей. В приміщенні волості був клуб або, як тоді звалося, «зборня». Там інколи ставили вистави. В той час з’явився урядник, який мав

повне озброєння, носив шаблю, пістолет, шпори, і наводив порядок в селі. Соцькі ходили з великими ціпками. При волості працювала пошта. Газети та журнали виписували піп, учитель та писар, неписьменні селяни ними не цікавилися.

Сільська община мала землю, на якій сіяли хліб. Зерно засипали в два гамазеї – великі зерносховища, кожен з яких вміщував 5 тисяч пудів зерна.

Хліб община позичала селянам під час частих неврожаїв, які спричинялися поганим обробітком землі. Земля була поділена на поля: одне поле було під толокою, або пасовищем, а три поля засівалось, тобто було чотирьохпілля.

Громадські бугаї сірої української породи, якими обробляли землю, розміщувалися біля гамазеїв.

Напередодні Першої світової війни в селі було 2 церкви з двома церковно-приходськими школами, єврейська синагога, 3 початкових школи і велике земське Двокласне училище, лікарня, ветлікарня, невеликий завод по обробці шкіри, гончарний завод, сукновальня, черепичний та цегляний заводи,

декілька магазинів, лавок, шинків. На території села Іванівка через річку Вовчу було побудовано 2 мости. Протягом року у селі відбувалося дві великих ярмарки. Про кількість зерна, що збирали іванівці, говорить кількість вітряних млинів – 35. В 1913 році громадою було організоване Кредитне Товариство.

Мирне життя селян було перерване Першою світовою війною.