Місце сили: де на Дніпропетровщині у князівні часи стояв вказівний камінь

   Китайгород – одне з наймальовничіших сіл Дніпровського району.  Село обіймає гору Калитву — унікальний пам'ятник природи, який утворився в результаті руху льодовика. Вік гори Калитва близько 300 тисяч років. Про історію утворення гори та легенди, пов'язані з нею, повідомив кандидат історичних наук, завідувач Царичанського історичного музею Анатолій Білокінь на Царичанській офіційній сторінці.

   Зазначається, що назва пагорба «Калитва» старослов'янською мовою означає «рідка грязь», «толь», «болото». Хоча є й інша версія: гора була захисним валом для запорозьких козаків, місцем, де був встановлений козацький прапор, який називали «калитка». Також пагорб називали «Караул-гора», бо з нього було видно все, як на долоні. Назва ця прийшла з тих давніх часів, коли козаки виставляли на найвищій горі сторожових. Вони пильно вдивлялася вдалину, щоб знати, чи не йде ворожа орда, чи не пора розвести на вершині варти багаття та підіймати козаків на ворога. У козацькі часи на Калитві був маяк або спостережний пункт – для контролю за рухом кримських татар. Якщо на горі запалювали вогонь, то був знак: вороги наступають. Перші поселенці тутешніх місць як укріплення використовували дуже високі паркани та земляний насип, а від ворогів ховалися в баюрах Калитви - Свинячому Яру, Водопої, Липчиній баюрі та інших.

   За переказами, від цієї могутньої гори брала початок оспівана в «Слові про Ігорів похід» стежка Трояна із трьома розгалуженнями Великого Шовкового шляху, які ведуть у «землю Троян»: Приазов'я, Крим і Північний Кавказ. До наших днів камінь, на жаль, не зберігся, але гора стоїть майже ціла. Вона оповита давніми легендами, пов'язаними з історією становлення незалежності України. В літописах це місце називалося Замком, Половецьким валом, або курганом на річці Угол (Оріль).

   Увічнена Калитва й у народних казках. У багатьох з них йдеться про врослий в землю великий камінь на краю поля з легендарним написом: «Прямо підеш – смерть знайдеш, праворуч підеш – коня втратиш, ліворуч підеш – одруженому бути». На горі Калитва є диво природи – давнє цілюще джерело, яке пам’ятають наші пращури – Криниця, джерельна вода якої вгамує спрагу навіть у найспекотнішу днину.

   Біля підніжжя Калитви встановлений пам'ятник у вигляді гранітної брили, на якій вирізьблені слова: «Бутенку Панасу Трохимовичу вдячні потомки за обліснення гори Калитви в 1934–1937 р.» Саме він очолював жіночу бригаду, яка висадила близько 100 га акацiï, дуба, ясена, щоб запобiгти розмиванню Калитви, знесенню її схилів дощами і повенями.

   Вчені знаходили на околицях Калитви останки зім'ятих і обдертих льодовиком стовбурів дерев, а археологи відкопали тут череп мамонта. Наразі череп зберігає Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького . Можливо, глибоко під Калитвою лежать останки інших доісторичних тварин і навіть козацькі скарби.

 За легендою на Високому, найвищому місці Калитви, запорізькі козаки заховали свої скарби. І в найглухішу, грозову  ніч на схилі гори відчиняється брама, де ходять навхрест дві шаблі, а з глибини печери стріляє гармата. Так козацька варта століттями оберігає скарби.

   Гора Калитва має охоронний статус — заповідне урочище місцевого значення. Створене рішенням Дніпропетровського облвиконкому від 14.10.1982 р. за № 654.

  На жаль, це добре рішення ще часів УРСР два роки тому, за мовчазної згоди обласної владиі слухаючої її місцевої, грубо порушене проєктантами нової дороги з Дніпра на Київ - на краю Китайгорода, біля Рудьки, Калитву перерізали новою трасою. Як неофіційно пояснили спеціалісти Служби автодоріг у Дніпропетровській області, південний варіант траси - в обхід Могилева, Китайгорода і Царичанки по озерах і болотах, через Калитву з півдня - обраний тому, що він довший північного, при обході названих сіл з півночі, приблизно на 8 кілометрів. Таким чином "більше київських інвестицій зайде в нашу область", пояснили шляховики.