«Йде війна і всім потрібно працювати задля перемоги»

На сьогоднішній день ФГ «Маран» заплатило в бюджет понад 600 тис. гривень податків (всіх рівнів). Для господарства, яке має 200 га землі в обробітку, пережило окупацію та зазнало збитків на 4,5 млн гривень в перший рік війни, розмінування – в 2023-му, і лише торік зібрало повноцінний врожай – це дуже великий показник.

Як вдалося розмінувати поля, відновити діяльність і звідки надійшла допомога, – про це власник фермерського господарства Володимир Бугай розповів у інтерв’ю Агробізнесу Сьогодні.

 Розкажіть про витоки господарства?

– Фермерське господарство «Маран» заснував у 2019 році. Раніше агробізнесом займався разом із партнером, але через деякий час наші дороги розійшлися. Натомість мій батько мав невелику ділянку землі, тому приєднався до нього, бо вже мав досвід роботи у сільському господарстві. Коли стартували, мабуть, було біля 50 га. Потім заключив ще договори оренди землі. На даний момент маємо 215 га. Господарство знаходиться в Баштанському районі Миколаївської область (село Тамарине, Снігурівська ОТГ). Межуємо з полями Херсонщини.

_____________________

Нині соняшник вирощуємо на 10% від загальної площі, а було понад 50%. Зараз більше цікавить ріпак

_____________________

 Що вирощували раніше? Яка нині сівозміна?

– В попередні роки вирощували пшеницю, ячмінь, соняшник. Проте через важкі погодні умови, зрозумів, що потрібно шукати щось інше. Тому пробували вирощувати чечевицю, нут, просо та інші культури. На даний момент для господарства найкраща сівозміна – це пшениця, ячмінь, ріпак, горох. Натомість треба мінімізувати соняшник. Він дуже багато потребує вологи і витягує її з нижніх шарів землі. На наступний рік для відновлення водного балансу не вистачає в нас опадів. І після соняшника гірші врожаї. Зараз більше дивлюся в бік ріпаку. Тому що в нього коренева система, в принципі, як в соняшника, тобто стержнева, і йде глибоко в землю. Але він дозріває в момент із зерновими. А соняшник сіємо весною, він все літо стоїть і постійно, так би мовити, качає воду. А ріпак росте, в основному, за рахунок зимової вологи, і не так викачує її із ґрунту та й в червні вже дозріває, коли найбільша жара. В нашому регіоні, наприклад, отримати 20 ц/га соняшника, то має бути дуже сприятливий рік. Натомість зібрати 20 ц/га ріпаку – це набагато простіше. Тобто тут і рентабельність, і врожайність, а ще ріпак кращий попередник. Він озимий, тому свою вологу візьме. Найбільшою проблемою в ріпаку для мого регіону є отримати дружні сходи, але якщо таки зійшов, то його вже можемо довести до врожаю. Цю культуру сіємо кожен рік, але не завжди отримуємо сходи.

_____________________

Ухвалив рішення все розмінувати, потримати під паром, і сіяти озимі лише восени 2023 року

_____________________

Розкажіть про ситуацію, яка була з лютого 2022-го року. Ваше господарство потрапило в окупацію. Ви із сім'єю тоді виїхали?

– Так, в кінці березня. Територія господарства була окупована майже дев’ять місяців. Звільнили її 11 листопада 2022-го року. Після деокупації повернулися, і почали відновлювати господарство та допомагати ЗСУ. За нашими підрахунками збитків підприємство в той час отримало майже на 4,5 млн гривень. Було вкрадено зерно, насіння, добрива і ЗЗР. Деяка техніка була пошкоджена. Поля заросли бур'янами, всі посіви – знищені.

Ми подали заявку на державне гуманітарне розмінування через ДАР, але прямої допомоги і швидкої реакції не було. Тому разом із товаришем купили міношукач українського виробництва і до трактора вчепили. Їздили полем, а коли знаходили небезпечні об’єкти, то ставили мітки, і викликали представників ДСНС. Вони їх забирали, або ж зривали на місці небезпечні знахідки.

Чи не боялися їздити такими полями?

– Страшно було, але ми ж консультувалися з людьми, які працюють в цій сфері, як все правильно робити. Читав в Інтернеті, які є снаряди, до яких можна підходити, або ж заборонено. Просто треба було завжди мати холодну голову, і не вдаватися на емоції. Потрібно завжди реагувати на будь-який сигнал, який отримували від міношукача. Тому що багато снарядів, які находили, були в землі. Зараз лишилося декілька полів куди взагалі краще не їхати, бо дуже небезпечно. Тому їх залишили для спеціалістів.

Ухвалив рішення все розмінувати, потримати під паром, і сіяти озимі лише восени 2023 року. В мене було лише 4 га під селом незасмічені, то весною там посіяв ярий ячмінь. Решту полів розміновували, дискували і тримали під паром. Рішення було правильним, бо не встигли б фізично. А якщо ти починаєш вже обробляти, то вимушений і податки платити, і орендну плату. Я порахував, що краще за рік довести землю до розуму, і потім починати з чистого аркуша. Повернулись до такої більш-менш повноцінної господарської діяльності в 2024 році. Торік були вже повноцінні жнива після вимушеної перерви.

 Яка ситуація в селі, де розташоване господарство?

– Багато людей виїхало, але багато і повернулось. На жаль, школа в селі зруйнована, то діти, які лишилися, навчаються онлайн.

Хто вам допоміг в цей момент? Куди зверталися і про яку допомогу просили?

– Коли повернувся на Миколаївщину, то зрозумів, що практично треба розпочинати все не з нуля, а з мінуса. Тому почав стукати у всі двері, де тільки бачив таку можливість. От, наприклад, USAID, які діяли, надали тонну добрив і насіння. Проте, надійшли вони до нас досить пізно. Просто процедура у них така. Давали насіння на весняну посівну, а ми використали на осінню. Все одно – допомога є допомога!

Одним із таких благодійних проєктів був Farmerhood. Мені порадили до них звернутися. Заявку прийняли, але не було ніякої відповіді. Потім зв'язався з керівником проєкту, яка пояснила, що це донати, а не просто кошти, які десь лежать, тому подав заявку – і тобі їх видали. Це були донати людей. І я зрозумів, що можу тут допомогти їм і собі. Тому почав грати в шахи онлайн, писати учасникам турнірів, кидати лінки. І кошти почали приходити! Бачив на карті проєкту, що і мені надіслали, і сусідам, які, мабуть, цього й не знають.

У Farmerhood там декілька напрямків: кошти, дизельне паливо, засоби захисту, насіння, будівельні матеріали. Вибрав собі три позиції для допомоги: дизель, кошти і ЗЗР. Коли зайшли донати, то мені видали паливні картки, з якими поїхав і просто забрав дизельне паливо на ОККО, а на рахунок зайшли кошти, які потратив на потреби господарства.

Варто наголосити, що і благодійний фонд Говарда Баффета «Жнива Перемоги» також дуже допоміг. У перший рік після деокупації надали нам сівалку і комбайн у користування. Це стало взагалі неоціненною допомогою, тому що у нас такий регіон, де чутно вибухи. До нас комбайни, якщо їдуть в найм, то дуже дорого хочуть. На жаль, є такі випадки, що і техніка підривалася. Натомість «Жнива Перемоги» надали безкоштовно у користування техніку, на якій ми самі працювали. Наприклад, у них є сівалка, яка може сіяти по технології No-Till.

_____________________

Економлю пального більше 10 л/га завдяки мінімальному обробітку ґрунту

_____________________

Ви вже практикуєте цю технологію?

– Мінімальним обробітком займаюся вже давно, і вирішив, що наступний етап – це No-Till. Звісно, потрібні дорожчі та спеціалізовані сівалки, але це про збереження ґрунту. Якщо зорав, то витратив 20 л/га солярки. Прийшла весна, треба заборонувати, вирівняти – ще 2 л/га. Нинішні плуги коштують теж дуже дорого, і культиватори недешеві. Потім треба закультивувати, в залежності від ґрунту, або ж відразу сіяти – це ще 5-8 л/га. Друга культивація – ще 5 л/га пального. Взагалі наближаємося до цифри 35 л/га і це ще до посіву, розумієте! При цьому маємо по полю проїхати чотири рази – оранка, боронування, дві культивації. Натомість у мене дисковка рівненька, на неї там нехай 6-8 л/га і все. Тобто економлю пального більше 10 л/га завдяки мінімальному обробітку ґрунту.

В цьому році посіяв соняшник по нулю. До речі, беру лопату, копаю, і в землі є черв'яки. А це, знаєте, така інвестиція в майбутнє. Вони ж собі розмножуються, живуть і ґрунт роблять структурованим, дають багато поживних речовини, які потім використовує рослина. Отож, оранка – це ресурсозатратна справа. Моє бачення, краще глибокорихлення, ніж плуг.

 Що зараз у господарстві на полях росте? Які прогнози маєте з приводу врожайності?

– В 2024-му році посіяли 140 га озимих культур – десь 40 га ячменю і 100 га пшениці. Весною додали ще соняшник, ярий ячмінь і горох. У нас не було хороших дощів, натомість були приморозки. Думаю, що вже втратили мінімум 30% урожаю. Знаєте, що в полі, то трава, а те, що вже скосили і в коморі, то вже урожай. Оцінювати ситуацію поки що зарано.

_____________________

На сьогоднішній день ми перерахували в бюджет за 2024 рік більш як 615 тис. гривень, з них – 476 тис. податку на прибуток.

_____________________

 Вдалося вже хоча б на нуль вийти, чи ще досі працюєте в мінус?

– В тому році ми навіть вийшли у плюс. Раніше були на четвертій групі оподаткування – це фіксований сільськогосподарський податок. Треба було заплатити смішну суму – біля 15 тис. грн. податків. Але через війну коштів взагалі не було. Тому господарство зіскочило на загальну систему. Ми отримали прибуток від реалізації вирощеного врожаю, державну допомогу на гектар, а ще грантові кошти на купівлю навантажувача, отримали допомогу і від благодійного проєкт Farmerhood. Тобто все це зафіксували як наш прибуток. Хоча воно й не приносило, а просто працювало на прибуток. Але система оподаткування зарахувала, що це весь дохід, і за нього треба заплати. На сьогоднішній день, ми перерахували в бюджет за 2024 рік більш як 615 тис. гривень, з них – 476 тис. податку на прибуток. Для господарства, яке має 200 га землі, пережило окупацію, розмінування – це дуже значний показник. По-перше, ми стали на ноги, а по-друге, допомагаємо нашому регіону та державі.

Настрій у вас, пане Володимире, оптимістичний. Не ображаєтесь, що система оподаткування тягне по максимуму?

– Взагалі моє бачення, що господарствам на деокупованій території треба було дати можливість сплачувати якийсь один лояльний податок в межах розумного, або взагалі звільнити на кілька років від оподаткування в залежності від масштабів збитків та втрат, особливо ті регіони, що були неподалік від лінії вогню. Звісно, що в державі і так ситуація дуже-дуже складна, йде війна і всім потрібно працювати задля перемоги. Тому що основним наповнювачем бюджету держави є підприємці, які сплачують податки.

Завжди кажу, що треба починати з себе. Якщо в Європі ти не заплатиш податки, буде дуже плачевно для тебе. А якщо в Україні їх не заплатиш, і багато хто, на жаль, так роблять, то він рахує себе якимось, наче, героєм. Не знаю, як це правильно назвати. А в кінцевому рахунку потім – ми дуримо самі себе. Кошти спрямовуєш в державу, і це твої інвестиції у її майбутнє, у майбутнє твоїх дітей. От тільки єдина проблема, щоб їх не розкрадали і державі вирішити цю проблему. Щось велике завжди починається з чогось маленького. Тому треба починати з себе, жити по-чесному, бути щирим та платити податки.