Хто проти українського зерна? - роздуми голови Дніпропетровської облради

Наприклад, Польща стикнулася з різкою внутрішньою реакцією: польські фермери блокували дороги і кордони, розсипали українське зерно. І на цьому дуже сильно грали деякі політичні сили під час виборів.

Чи буде це знову? Так. Вірогідність величезна.

Все це – на знак протесту проти надлишкових поставок, що призводять до обвалу цін на внутрішньому ринку.

У відповідь уряд країни кілька разів вводив одноосібні заборони на імпорт українського зерна та інших агропродуктів, незважаючи на ексклюзивну торгівельну компетенцію ЄС.

В Іспанії ситуація дещо інша: країна відкрита до українського зерна, адже сама є одними з найбільших імпортерів кормів у Європі. Тож іспанці економічно зацікавлені у постачаннях, але всередині держави також були протести фермерів із вимогами обмежити імпорт у тому числі з України через ціновий тиск.

Італія демонструє політичну підтримку, але водночас дбає про добробут власних фермерів. Як і Франція, Рим прагне балансувати між солідарністю та внутрішнім тиском аграрних асоціацій. Але під час суперечок жорстко підтримує своїх аграріїв, що є логічним.

Франція визнавала важливість українського експорту, однак водночас лобіює обмеження імпорту й відновлення регуляцій (квот/мит) для нас, особливо на пшеницю й ячмінь.

Німеччина виступає за реформу спільної аграрної політики та екологізацію виробництва. Берлін більше схиляється до пошуку компромісів (експортні маршрути через порти, «коридори солідарності»).

Берлін проти збільшення загального бюджету ЄС, що обмежує можливості нарощувати підтримку фермерів.

Кошти розподіляються в умовах дефіциту, і саме тут виникають найбільші суперечки.

Все це формує сильний внутрішній опір навіть там, де уряди готові йти назустріч Україні.

•••

Після закінчення автономних торгових заходів у червні 2025 року ЄС повернув квоти на українську пшеницю та ячмінь, встановивши нову торговельну рамку.

На мою думку, тиск на наших аграріїв буде тільки підсилюватися.

Українським аграріям доведеться доводити відповідність суворим критеріям, включно з нормами щодо використання пестицидів, захисту тварин і безпеки харчових продуктів, які мають бути запроваджені до 2028 року.

•••

Декілька слів про гроші на підтримку аграріїв.

Середня виплата в рамках ЄС становить близько €240-250 на гектар. Це називається Спільна аграрна політика.

Після вступу Польщі у 2004 році її аграрії десять років отримували лише 25% від повної суми субвенцій і поступово збільшували цей відсоток. Приблизно на 5% щороку.

Це те, що може чекати і наших аграріїв, коли Україна вступить до ЄС.

В Європі вже приблизно порахували. Якщо Україна стане членом ЄС, то лише на підтримку нашого агросектора знадобиться близько €96-100 млрд.

Це означає, що інші країни Европи автоматично отримають на своїх фермерів мінімум на 20% менше, ніж зараз.

Чи готові партнери з ЄС відмовитися від сотні мільярдів на рік для своїх аграріїв на користь України? Будьмо реалістами – ні, не готові. Триватимуть дискусії і зрештою прийдуть до компромісів.

•••

Як буде? Залежатиме від наших переговорників від держави. Як вони домовляться, такі квоти і будуть.

Тому я і кажу, що боротимемося за кожну тонну збіжжя.

І це незважаючи на те, що Україна суттєво впливає на продовольчу безпеку не тільки Європи, а й світу.

Попри всі труднощі на старті, у довгостроковій перспективі вступ до ЄС дасть українським аграріям доступ до найбільшого ринку та стабільної підтримки, якої сьогодні немає, - зазначив регіональний посадовець.