Тетяна Чорновол і бійці її взводу отримали нагороди Головнокомандувача ЗСУ

За матеріалами інтернет-видань 07.06.2023 971

Учора я отримала першу свою бойову нагороду - Срібний хрест!

Щиро зізнаюся - завжди хотіла медаль за підбитий танк. Чого? Може, це хворі амбіції? Я спитала деяких військових, вони мені зізналися, що також прагнуть. І це, думаю, таки нормально.

Звісно, ми тут не за нагороди. Але хочеться, щоб хороша робота була відзначена. Адже підбити той же танк не так і просто. У нього безліч переваг перед ПТРК: він може стріляти із закритих позицій, з куди більшої дальності. Проти нього доводиться часто ставати в лоб - якраз там, куди він стріляє. І скільки разів даремно...

У нього безліч можливостей бути поза досяжністю протитанкістів або вбити розрахунок. Це треба дуже старатися, щоб перехитрити танк.

І це зовсім непроста робота, особливо, якщо ти до війни цивільна, а стільки всього треба дізнатися і не помилитися: азарт полювання за танком завжди поряд зі страхом втратити побратимів.

Одним словом, я завжди хотіла медаль за успіх - підбитий танк. Тому можете думати про мене, що хочете, а мені вона дуже цінна і бажана.

Особливо, тому що нагороджена не лише я, Хрести отримали і хлопці мого взводу. Чесно кажучи, я зараз розчулена. Дуже пишаюся цим "Срібним хрестом", бо знаю, за які він важезні танки, за який величезний обсяг бойової роботи, за яку вагу відповідальності і за який козацький фарт, та й за жіноче шосте відчуття.

А ще гріє душу, що це нагорода від шанованого нашого командира - генерала Залужного.

Хочу собі сама побажати простого військового щастя - побільше таких фоточок, як угорі. Коли хлоопці мого взводу всі цілі, ми заходимо у звільнене село, навпроти якого працювали багато місяців, і фотографуємося на фоні спаленої нами ворожої бронетехніки.