Леся Українка - єдиний мужчина в нашому письменстві, - Іван Франко

За матеріалами інтернет-видань 27.02.2025 444

Позавчора, 25 лютого 1871 року, народилась ЛЕСЯ УКРАЇНКА, справжнє ім’я якої - Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка.

Джерело: Вікторія Люліна, "Читайлики", ФБ.

Мабуть, усім відома біографія цієї талановитої письменниці та поетеси, тому я хочу навести лише окремі факти.

В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською.

Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.

Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…»

Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір, у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима».

І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю... попіклуватись про іншу жінку, яку він насправді кохав.

Збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство.

Цікава цитата:

«КОЖНА ЖІНКА, ЩО СЕБЕ ПОВАЖАЄ, НЕ ПИШЕ НІКОЛИ ЛИСТА ТОГО ДНЯ, КОЛИ ВОНА ОБІЦЯЛА».

Хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Існує астероїд, названий на честь геніальної поетеси.

Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

А який Ваш улюблений вірш поетеси?

"Мамо, іде вже зима" Леся Українка

"Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема...
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає" –
В неньки спитала дитина.
"Ні, не кожна, – одказує мати, –
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати, –
Ще зосталась пташина маленька.
"Чом же вона не втіка
Нащо морозу чека?"
"Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна".
"Мамо, ті сиві пташки
Сміливі, певно, ще й дуже,
Чи то безпечні такі, –
Чуєш, цвірінькають так,
Мов їм про зиму байдуже!
Бач – розспівалися як!"
"Не байдуже тій пташці, мій синку,
Мусить пташка малесенька дбати,
Де б водиці дістати краплинку,
Де під снігом поживку шукати".
"Нащо ж співає Чудна!
Краще шукала б зерна!"
"Спів пташині потіха одна, –
Хоч голодна, співа веселенько,
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна".