НЕ ІНАКШЕ, ЯК ОПІКУНСЬКИЙ БІЗНЕС

     НУ І НУ!..

Опікунський бізнес

Олег Григоренко.

ЗА ПЕРІОД дії воєнного стану в Україні зафіксовано дев’ятикратне (!) збільшення самотніх татусів. Такого у нас іще не було.

До 2022 року суди рідко розглядали сімейні справи про місце проживання дитини після розлучення, оскільки зазвичай батьки самі знаходили компромісне рішення. Останнім часом ситуація докорінно змінилася. За даними Опендатабот — компанії, що надає доступ до державних даних з основних публічних реєстрів для громадян та бізнесу, лише торік в українських судах було зафіксовано 2708 рішень на користь чоловіків-батьків щодо спільного проживання та утримання дітей.

Особливо показовим стосовно цього є місто Білгород-Дністровський на Одещині, населення якого становить близько 39 тисяч. Тільки торік місцевий суд ухвалив майже тисячу (!) рішень на користь таких батьків, а позаторік — 835.

Що відбувається? А тут і мудрувати не доводиться з відповіддю, адже вона на видноті. Очевидно, що переважна більшість таких розлучень могли бути фіктивними. Як відомо, оформлення одноосібного опікунства над дитиною надає таким чоловікам захист від мобілізації та можливість виїзду за кордон.

На Одещині, до речі, оперативники НАБУ вже перекрили цю, так би мовити, розлучальницько-опікунську оборудку, в організації якої підозрюється колишній голова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Олександр Боярський. Наразі триває розслідування стосовно причетності до схеми ще трьох суддів, а також адвокатів і численних посередників. За відомостями НАБУ, вартість такої послуги становила від 3500 доларів, які клієнти сплачували адвокатам за офіційними договорами про надання правової допомоги, а останні своєю чергою передавали частину грошей суддям.