Не той тепер Миргород, тисяча від влади не та...

 

 

  На фото: селяни Закарпаття годинами чекають всеукраїнську профанацію від "ефективного менеджера" Смілянського, яку 6-й рік ніяк не вгледять невидимі людям "слуги народу" - пересувне авто "Укрпошти"

Костянтин Матвієнко Політичний експерт, блоги "УП".

   На тлі зростання цін практично на всі товари першої необхідності, підвищення податків та акцизів президент України. Володимир Зеленський оголосив про надання громадянам України матеріальної допомоги у розмірі 1000 грн. Кожному. За чий рахунок? За рахунок платників податків – коштом Державного бюджету. Економічний сенс такого несподіваного кроку складно збагнути – як з точки зору держави, так і з точки зору домогосподарств. Держава несе прямі, нічим не скомпенсовані видатки з бюджету. Домогосподарства зможуть витратити ці гроші на визначені умовами їхнього надання цілі – погашення комунальної заборгованості, придбання товарів першої необхідності, культурні потреби тощо.

   Зрозуміло, що відсоток родин, для яких 1000 грн. "зробить погоду" у їхніх поточних витратах, є мінімальним. Крім того далеко не всі, особливо літні громадяни, мають змогу скористатися електронними інструментами отримання та витрати цих грошей, як і вистояти в чергах для їхнього отримання готівкою, що виникнуть у відділеннях банків.

   "Тисячу від Зеленського" сьогодні багато-хто порівнює з відомою "Юліною тисячою", яку з ініціативи прем'єр-міністра Юлії Тимошенко було виплачено громадянам у 2008 році, в рахунок погашення заборгованості по втрачених заощадженнях громадян ще в Ощадбанку СРСР. Це було повернення боргу – акт справедливості, а не подарунок. Зважаючи на те, що середня пенсія в той час складала близько 800 грн., "Юліну тисячу" так і назвали: "13 пенсія". Враховуючи стабільний курс долара (на той час близько 5 грн.), радикально менші ціни і комунальні тарифи, виплата являла собою реальну допомогу домогосподарствам, а її практичний економічний сенс полягав у поштовху для внутрішнього товарного споживання на тлі світової економічної кризи. Ця виплата стала одним з інструментів, завдяки якому Україна пройшла той глобальний для економіки шторм зі значно меншими втратами, ніж світ загалом.

   Тисяча ж, яку влада планує виплатити цього року, у доларовому обчисленні увосьмеро "легша" – не дотягує навіть до половини середньої пенсії, годі й порівнювати її з нинішньою вартістю харчів та ліків.

   Який же сенс у такому "подарунку"? Злі язики на всі заставки твердять, що це, мовляв, "виборча технологія". Однак: які ж вибори під час війни? Крім того, цей крок скоріше дратує, а не приваблює свідомого виборця. Нашим союзникам в Європі і за океаном його сенс теж важко пояснити, адже український бюджет, з якого заплатять тисячу, величезною мірою виконається за рахунок їхніх платників податків.

Слід пам'ятати, що меморандум Уряду з МВФ передбачає у випадку збільшення державних видатків неодмінне підвищення податків, перед усім ПДВ, який є одним з чинників зростання споживчих цін – інфляції/дорожнечі...

Дивний крок влади та й годі.