НІЧ ПЕРЕД РІЗДВОМ: ВИДНО, ХОЧ ГОЛКИ ЗБИРАЙ...

Минула ніч зі Святвечора на Різдво Христове видалася ясною, місячною і зоряною, що справді хоч голки було збирай. Чи дивину в цьому неповторному видовищі шукати марно? Адже Христос народжувався, і що над Дніпром в небі цього разу сталася не лише місячна Повня, а й усіма барвами переливалася-заграла несподівано і зимова райдуга-веселка, то ще Микола Гоголь попереджав і не про такі чуда та дива в ночі перед Різдвом.

Одне з них і випало, схоже, на радість та втіху жителям багатоквартирного дев'ятиповерхового будинку на проспекті Героїв, що на масиві Перемога. У їхніх помешканнях усю цю ніч також було ясно та видно, наче день і не кінчався та сонце не заходило. А якщо й не так все ж світло було, як посеред дня, то однак ясніше, ніж на вулиці під сяйвом повного місяця. І справа не в тому, що на цей раз електрики напругу, на щастя, не вимикали. Навпаки, вона виявилася навіть зайвою та не потрібною. Як мешканцям винятково везучого будинку до ранку не знадобилися і свічки, всілякі там ліхтарі, включаючи світлодіодні, а також керосинові лампи і тому подібні нині широковживані джерела світла під час його і планового, і аварійного вимикання.

Яке ж бо дійсно диво, спитаєте ви, разом з повним місяцем і веселкою в небі завітало в квартири будинку на дніпровському проспекті Героїв? Адже хто хотів з них, міг у видноті і без електроструму не лише вечеряти напередодні Різдва Христового, а дійсно трапезничати, якщо хочете знати, до самісінького ранку. Так от, вся то річ у тому, що під вікнами цього будинку відомий усій Перемозі торгівельний комплекс «Кодак». А на ньому третім поверхом щось на зразок суто службової надбудови. І саме минулої чарівної і чаруючої ночі й спалахнув неждано та негадано аж під верхом приміщення надбудови доволі потужний ліхтар. Навіть не ліхтар – швидше чималий та сліпучий прожектор.

Нащо його ввімкнули-запалили, повторюємо, в ніч перед Різдвом, важко таким простим розумом, як у нас, збагнути. На дах другого поверху і в день ніхто з відвідувачів «Кодака» не підіймається. Тим паче нікому ліхтар не світив тут і у темні ночі, не кажучи уже про настільки місячну, ясную та зоряну, якою видалася минула – а тут раптом наче хай буде й електричне світло в просторі навкруги «Кодака». Не інакше, як в поміч місячній Повні! Хоч таки користь же неначе виявилася: навпроти у вікна мешканцям висотного будинку всеньку ніченьку лилося грайливе світло! Правда, переважають тут, сміємо запевнити вам, досить свідомі жителі. І вони не переставали як мінімум дивуватися, а як максимум і обурюватися, чому під час енергетичного в Україні колапсу, коли не лише у житлових будинках, а всюди на об'єктах критичної інфраструктури раз-у-раз задля стабілізації та відновлення енергосистеми відмикають подачу електроструму, «Кодак» намагався – чи і змагався! - пересвітити навіть повний місяць в небі над собою та поруч і навкруги себе?

Втім, змагається досі. Бо чарівна ніч минула, настав божий день, а і о 8-й ранку, і о 9-й та 10-й ліхтар-прожектор «Кодака» продовжуває горіти. Скоро буде одинадцята година, а ліхтар досі світить тепер і наперекір – або на зло, чи як? – і сонячному світлу.