«Оце тільки він і зможе зарадити цій біді»: як фермер Олександр допоміг витягнути зі снігового замету вантажний автомобіль

Позаминулого дня цілком банальна як на теперішню негоду пригода сталася у Нікопольському районі. На автомобільній дорозі між селами Високе і Новоселівка великовагову вантажну машину в сніговому заметі крутонуло
так раптово і рвучко, що розвернуло поперек проїжджої смуги. Та мало цього – її водій не зміг ні керма втримати, ні встигнути на гальма натиснути. Коротше ще й скотився на глибоке і також занесене підмерзлим снігом узбіччя, застряв у ньому, як виявилося, практично безнадійно. В усякому випадку його спроби здати назад та вибратися з пастки успіху не принесли. Навпаки ще більш погруз великоваговик в переметі і ні туди, ні сюди. Ні з
місця.
Трапилася отака халепа з ним приблизно о 16 годині надвечір”я, але йдо 15-ї тільки й того, що машина буксувала. Проїжджали-обминали бідолаху інші транспортні засоби, та нічим допомогти й зарадити не могли. Негода, й
так далеко не в доброму стані дорога з наметаним в її вибоїни снігом – що тут скажеш, що поробиш? Залишалося хіба що співчувати потерпілому шоферу. Та дякувати Богу навідався на цю оказію поліцейський офіцер місцевої
Мозолевської громади Максим Ігнатенко. Йому як то кажуть сам професійний обов”язок велів виручати з біди автомобіль. Хоч не можна не сказати, що стаж правопорядку-офіцер окремо взятої сільської громади в
першу чергу проявив як чуйність, так і своє щире старання виручати водія. Адже битих мало не три години провозився Ігнатенко з автомашиною, котра майже навдибки задом ще глибше тим часом засіла в лощині узбіччя.
Ігнатенко навіть мобілізував на поміч екскаватор, який належав Мозолевській сільській раді. Інша річ, що на жаль екскаватор нічим допомогти то не зміг. Не зрушила потужна вантажівка ні на метр, ні на півметра – не осилив її ваги у засніженій та слизькій пастці і екскаватор. Стало ясно, що бідолашний водій зі своїм авто опинився в доволі скрутній ситуації.
Ледве не в безвихідній. Принаймні такій, за якої один дотепний шофер попутної машини порадив викликати танк, і не один мовляв. І тут як у подібних випадках буває, нагодився схильний не жартувати, а радити чоловік. Був він наскільки зрозумів офіцер поліції Максим Ігнатенко з недалекого від місця пригоди села. То і повідав, що у них там є фермер на ім”я Сашко – Олександр тобто. Одне діло, що має цей Сашко потужного, по-перше, трактора, а по-друге, доволі вправний за важелями трактора. Ну просто ас і віртуоз – «оце тільки він і зможе зарадити цій біді».
-А головне, - підвів риску несподіваний порадник, - наш Олександр дуже сумлінний і совісний та добрий чоловік, ніколи нікого в біді не залишає, робить усе, щоб за необхідності виручати людей, допомагати кожному, хто
допомоги потребує…
Знайшовся у випадкового перехожого з сусіднього села і мобільний телефон фермера Олександра. Котрий на перший же дзвінок відгукнувся, миттю ж все збагнув, а головне відразу погодився. Сказав коротко: «Чекайте,
не забарюся». І справді не забарився. До речі, вже потім водій потерпілого авто схаменувся і лишень по-доброму згадав, що Олександр же «навіть і не заїкнувся, щоб бодай за солярку йому заплатили». Бо був напевно вражений
натерпілий випадком з ним, як фермер швидко оцінив ситуацію, обійшов мало не перевернуту уже вантажівку, наказав чи підказав, як вести її шоферу себе за кермом, і за лічені хвилини мов чарівник визволив авто «наверх на
дорогу».
А фінал цієї історії такий: вчора поліція Нікопольського району знайшла за потрібне оприлюднити свою подяку рятівникам наскільки несподіваної «дорожньо-транспортної пригоди» і заодно «при цій нагоді негоди»
закликати усіх учасників на наших далеко не ідеальних автомагістралях дорожнього руху виручати одні одних, не залишати нікого в біді, а неодмінно приходити на виручку. Зрозуміло, що перш за все, і заслужено назвали і
привели у приклад поліцейського офіцера Мозолевської громади Максима Ігнатенка. Але ось що нас схвилювало, якщо хочете знати: а чи не головного героя фермера згадали лишень на ім”я – Олександр. Сашко себто тракторист-
фермер з якогось «по сусідству села». А шкода. Навіть прикро і обидно.