Піхотинець 63-ї ОМБр Павло «Дід», отямившись після поранення на позиції, вийшов сам і привів... полоненого
За матеріалами інтернет-видань
26.03.2025
40
Ця неймовірна історія піхотинця 107 батальйону 63-ї бригади заслуговує на екранізацію. 54-річний гранатометник Павло із позивним «Дід» потрапив під обстріл, отримав поранення, його не знайшов евак... Але він вибрався сам, ще й привів із собою… полоненого!
Джерело: офіційна сторінка 63-ї Окремої механізованої бригади "Сталеві Леви".
Далі розповідь "Діда", як все сталося.
Під'їжджаємо до окопів – по нас "пі-ари" починають працювати скидами. Я вискакую з машини і бачу перед собою спалах, ще один – і темрява. Втратив свідомість.
Отямився, не знаю через скільки. Осколок залетів у щелепу під вухом і посікло праву руку. Озираюсь – а довкола нікого. Напевно, евак мене не помітив у темряві.Такого страху в мене ще не було. Очко стискалося так, що словами не передати. Коли шарашать каби, гради, танчики – це все страшно, але не так, коли всі разом. А якщо залишаєшся один, та ще й поранений... Це найгірше, що може бути на війні.Добрався до порожнього бліндажа. Знайшов цигарки і воду. Раптом чую голос: «Єсть кто?». Кажу: «Єсть-єсть! Захаді!». І запобіжник знімаю… А він кричить: «Я – рускій, прішьол сдаваца!». Твою мать, оце я в сорочці родився!Виявилося, він – зек. Все, думаю, хана – десь на секунду проморгаю і він мені шию скрутить. Але той був теж поранений, ще й контужений. Каже, в них там ні їжі, ні води катма – він не витримав, вибрав полон.Ми пішли до наших. москаль мене сильно затримував – йшов повільно, ще й не чув ніхрена, тому кричав постійно. Кажу: «Заткнися!». А сам думаю – зараз його тихенько пристрелю, і все. Він наче відчув це, почав благати: «Нє стрєляй! Я тєбя прашу, нє стрєляй». І я не зміг... Це не так просто – вистрілити в живу людину, коли бачиш її перед собою, ще й без зброї.Підходимо – назустріч їде наш евак. Медики одразу впізнали мене, кинулись і до того росіянина. Кажу – та це полонений. То вони охеріли там усі!Аж тоді в мене очко розжалося... Думав, серце вискочить. Відчуття, наче це все був страшний сон, а зараз – казка якась. Бог дав мені цей шанс – і я ним скористався. Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ