Присвячується жінкам

Світлина - Тіна Качалова

Сирена розпочала цей день. День, в якому жінкам хотілося б більше радіти і усміхатися, більше цілуватися і цілувати, більше обіймати і оберігати. Хоча останнє тисячі жінок роблять подумки. Бо рідні міцно в руках тримають зброю, а не квіти...
Я не знаю, за що моя країна так страждає, чиї гріхи спокутує мій працелюбний народ, але я знаю, що українська жінка - то борчиня. Вона залишатиметься непокірною всередині, попри фізичні тортури, як Тайра, вона боротиметься за своє місце під сонцем, як Ольга Харлан, вона дасть сили духовно одужати, як Ліна Костенко, вона знайде потрібне слово розради, як Ада Роговцева.
Вона завжди залишатиметься непоборною, бо все -  в українському геномі. У ньому продовжують жити  поетеса Леся Українка зі своїм "без надії таки сподіваюсь",  феміністка Ольга Кобилянська, яка писала німецькою, і в 35 про неї вже знала Європа, оперна діва Соломія Крушельницька, голосу якій підкорилися в Італії, Іспанії, Франції, Португалії та інших країнах світу...
Жінки берегли український світ в собі і поруч з собою. І це залишається запорукою любові і щастя.

"Два букети тюльпанів купив сьогодні доньці і своїй другій половинці, бо я без них не вижив би", - сказав худорлявий літній чоловічок на зупинці. І розгорнув пакет з булкою, розділеною на три частини, ймовірно, це був його додаток до квітучого подарунку. Він обережно загорнув все придбане, і попрямував до тролейбуса.

Думаю, що родинний вечір у нього буде тихим і затишним. Сьогодні це теж подарунок.
Так хочеться, щоб у кожної жінки сьогодні йокнуло серце від приємної несподіванки, від розкритих у домашньому теплі  тюльпанів, від довгоочікуваного "алло, в мене все добре", від терплячого "спасибі тобі".
Так хочеться, щоб в кожній жінці сьогодні знову проснулася жіночність, як проліски на весняному узліссі, щоб мінливе сонечко зігріло тремке серце, і щоб сиреною не завершився день...
А там, як буде...Аби було!