Промова про мирні плани, котрих... катма

   Резонансна промова Трампа показала те, про що ми "трохи" здогадувалися – ніяких чітких, по пунктах виписаних планів у нього ні щодо України, ні щодо інших гучних міжнародних питань, немає. Є лише загальне уявлення про напрямок руху. А ще є величезна енергія, яка діє за принципом – розпочнемо рух, а там розберемося! Головне – щоби час від часу щось можна було продати на публіку.

   У цьому підході є свої плюси – це свобода від будь яких норм чи попередніх зобов'язань укладених у дотрампівскі часи. Повна свобода маневрів і безліч варіантів майбутнього. Є навіть перші успіхи, які, правда, не пов'язані з Україною. Два стратегічно важливі порти Панами перейшли під контроль американських кампаній, зокрема, – знакового американського консорціуму BlackRock Inc.

   Але є і мінуси – геополітичні струси та непрогнозоване ні для кого майбутнє. А ще – неймовірні сценарії можуть зустріти раптовий спротив. Як наприклад, у випадку із планами забудувати сектор Газа, виселивши звідти палестинців. І таких конфузів буде ще багато.

   У цій ситуації важливо розуміти природу цієї стихії, в жодному разі не ставати на її шляху, а прибравши емоції раціонально намагатися витягнути все що можна на користь своєї країни. Таку стратегію обрали щодо Трампа дуже різні фігури – Стармер, Мелоні, Нетаньягу, Орбан (вибачте за останнього).

   Інше "відкриття" після промови Трампа а, точніше, після контрастної атмосфери у залі Конгресу – це розуміння глибокого розколу у американському суспільстві. Після обрання Трампа я вже колись писав, що тепер політика прийде до кожного американця. Думаю, що я тоді ой як не помилився.