Таємний актив України, про який не знали ні Захід, ні «бензоколонка»

 

На фото: бійці 128-ї бригади Тероборони Дніпра, Донеччина

Сергій Гайдайчук Засновник та президент CEO Club Ukraine та CEO Club London, член наглядової ради Editor’s Club, блоги "УП".

   Лише 96 годин – термін, який пророкували західні спецслужби для падіння української держави. російські давали ще менше. Так звані "три дні" скоро перетворяться у три роки. Але якщо подумати серйозно, то чому Захід, настільки потужний гравець з розвідкою колосального рівня, так помилився? Чому росія була так впевнена у своїх прорахунках? Де саме вони всі прорахувалися? Відповідь дуже проста.

   Всі попередні часи нашої незалежності і росія, і Захід брали до уваги лише стан нашої держави, політики та інституцій. Жоден з них не здогадувався, що вже декілька років в Україні існує надважливий секретний компонент, який здатен вберегти країну в найкритичніший момент, і при цьому, його неможливо виміряти. Цей компонент – самі українці!

   Роками Захід та росія чітко ідентифікували слабкість нашої влади. Вони бачили відсутність у неї візії та стратегії, рівень корупції в країні, бачили, що після 30 років Незалежності країна досі функціонує, як стара радянська держава, працюючи на контроль і в жодному разі не на продуктивність, творчість або креативність. Ось чому російська верхівка була такою сміливою та впевненою у своїх силах, підкуповувала чиновників в Україні, посилала сюди своїх агентів. У неї вже було розуміння, що "взяти" Україну буде дуже легко. Але їй не вдалося, і знову ж таки – завдяки нашому секретному компоменту, завдяки нашим людям.

   Абсолютні всі, і Захід, і росія недооцінили або просто прогледіли те, що за минулі 30 років в Україні виникла нова свідома нерадянська частина суспільства. Це люди віком від 25 до 45 років, які або народилися, або зростали у незалежній Україні. Переважна більшість з них встигла побачити світ, досягти певного успіху в своїй справі чи бізнесі, викристалізувати власні цінності та гідність. Тому коли відбулася повномасштабна війна, цей актив став настільки помітним, в першу чергу, для нас самих, а потім і всьому світові. Ми вперше побачили наскільки сильний та грандіозний лідерський капітал існує всередині нашого суспільства. Війна показала, що ми дійсно маємо цю кагорту людей, які у момент повномасштабної загрози для всієї нації здатні самостійно організуватися, не радитися з владою, не шукати в неї підтримки, не чекати вказівок чи закликів до дій. На основі національного внутрішнього лідерства, сформованого особливо за минулі 10 років, українці самостійно ідентифіковували проблеми, шукали рішення і знаходили їх у координації з іншими групами, не апелюючи до держави.

   На всіх рівнях виникли тисячі горизонтальних самоорганізованих ліній, які закривали функціонал держави. Ось це була і є справжня Україна, справжнє нове громадянське суспільство, яке дозволило нашій країні стримати ворога. Грандіозна самоорганізація, яка, незважаючи на провал держави в перші тижні війни, допомогла втримати країну і тримати на пульсі поставки та закупівлю всього необхідного з усієї планети в обхід державних перепон та бюрократії.

   Згадайте, такий ефект був на всіх напрямах: на військовому, медійному, інформаційному, ідеологічному, бізнесовому, волонтерському та громадянському. В першу чергу, на військовому, де панувала шалена енергія тих, хто йшов зустрічати ворога в обличчя, ризикуючи власним життям. Не було б цієї енергії, не було б наших військових – не було б України сьогодні. Але вона є, продовжує боротися, функціонувати і прагне перемоги, розвитку та змін, які можна досягти за однієї умови – якщо зробити ставку на людський капітал.

   Подивіться зараз на українців, які роз'їжджаються по всьому світу. Подивіться як через короткі проміжки часу вони починають створювати історії успіху на всіх рівнях і в усіх сферах. Це тому, що ми навчені виживати і створювати результати в будь-яких умовах. Це те, що могло би сьогодні зірвати Україну з точки зору розвитку. Це найважливіший актив, завдяки якому країна могла б перемогти ворога і досягти успіху, але держава не робить на нього ставку і не вбачає реальних можливостей цього шаленого потенціалу.

    Ті люди, які зараз залишилися в Україні, які мають здібності, ім'я та репутацію, які можуть і хочуть робити щось корисне для країни – це найпрогресивніша лідерська частина нашого суспільства. Капітал, на якому Україна могла би вибухнути в своєму розвитку, у приватній ініціативі, у своїй енергії, і перемогти ворога. Але все частіше він ігнорується або просто нейтралізується: обшуками, дискредитацією тощо. Бо якщо українцям дійсно дати свободу, то цей секретний компонент для українського успіху був би активізований на повну силу. Завдяки цьому ми вистояли в перші тижні великої війни і завдяки цьому будемо розвиватися колосальним чином у майбутньому.