Тетяна Трубіна з Могилева: «Шкодую, що народилася на Уралі, а не в Україні»

        Після оголошеної кремлем «часткової мобілізації» свідомі росіяни на протестах 22 вересня підняли лозунги «ні війні!» та «путіна – в окопи!». Перед цим примадонна російської естради Алла Пугачова відкрито виступила в соцмережах проти війни, підтримала свого чоловіка Максима Галкіна, змушеного через антикремлівські переконання емігрувати. Галкін тепер гастролює по всьому світу з популярними гумористичними номерами, у яких висміює брехливих російських пропагандистів і президента-фашиста путіна. А під час недавніх гастролей в Іспанії, за інформацією ЗМІ, Галкін частину жартів уже декламував українською!

     Це дуже зворушило публіку, серед якої були і біженці з України. Під час виступу розчулена українка вийшла на сцену і подарувала артисту хустинку з написами українською мовою. Подарунок з воюючої України гуморист прийняв з великою вдячністю, пообіцявши, що той буде завжди з ним як талісман.

       А російський кінорежисер Аркадій Тигай висловив гучне каяття: "Україна нас народила, росіян, нагодувала, вичесала і вивела в люди, дала нам літературу і віру - тому її "немать", а Київ - "мать міст руських". Народилися в Дніпровській Купелі, виросли, збагатіли, завагітніли, а тепер, приїхавши в Україну з усіма величезними синовими тушами, дійсно ґвалтуємо рідну матір, при цьому роблячи це з насолодою і захватом. Агов, російські мужики, вам не набридла ця мерзота?»

           «росіяни, які прибули в Україну воювати, ідіоти і загарбники»

        А ще вони геть відмінні від українців. Так вважає пенсіонерка Тетяна Трубіна з Могилівської ОТГ. Ось що розповіла вона «Фермеру Придніпров’я»:  

    - Я росіянка, із Середнього Уралу. У 1986-му, коли в нас увели карткову систему, таки «переломила» чоловіка-українця: та поїхали нарешті до тебе, до твоєї Батьківщини! Тепер тут живуть донька із зятем та онуком, і племінниця, й інші родичі. Дуже шкодую, що не народилася на цій благодатній землі з добрими, працьовитими людьми. Жодна жива душа після переїзду не дорікнула мені в Україні, коли я розмовляла російською. Хочу запитати у всіх росіян, що припхалися сюди зі зброєю як «визволителі» - від кого і чого ви нас «визволяєте»? Від наших дітей, онуків, від наших хат, телевізорів, продуктів? Чи є у вас елементарна людська совість, порядність? Ви – загарбники, ідіоти!

          На фото: змагання фермерів Могилева на сільгоспфестивалі "Я - гідний!", серпень 2021 року

        Знаю з власного досвіду, що росіяни геть відмінні від українців. Про що говорити, коли вони власних хат і садиб не прикрашають, що є неписаним законом для українців. І навіть, перепрошую, в найпростішому – варінні самогону – вони дикуни. Тільки закваска почне грати, не ждуть, поки виграється, а одразу дудлять. Один окупант телефонує рідним: «тут так гарно в Україні, в селах дороги асфальтовані і є газ. А в магазинах горілка така класна, і ніхто її не купує».

     Треба не забувати й те, що на росії алкоголізм є основною хворобою. Стверджую як живий свідок: у росіян вже давно і мізки пропиті, і розум. На Уралі поруч мого рідного села добувають газ, але ніхто й гадки не має, щоб протягти трубу і підключити оселі. Так триває вже півсотні літ. кремлю життя власних громадян до лампочки, їм аби десь іще щось загарбати. В кремлі у владі справжнісінькі злочинці, тому й кидають на загибель в Україну десятки тисяч своїх рабів. А ті з великої дурі та ідіотизму ще йдуть, не подумавши – а нащо мені ця війна?

    Тепер наші українці мусять захищати рідну землю від цих зайд. З Могилева пішло на фронт більше двохсот чоловік, на жаль, кілька загинули, їх поховали як героїв. Ті, хто лишився вдома, трудяться іще більше. Як і щороку, фермери Олександр Повіренний, Володимир Перепелиця, Сергій Лисиця у вересні організували людей і самотужки полатали виготовленим бетоном дорогу з Могилева 2 до центру села, зимою кожен із фермерів після сильного снігопаду одразу прогортає трактором «свої» дороги, Денис Барабаш із Вікторією Травинською та іншими свідомими людьми постійно збирають волонтерську допомогу для передової, виготовляють маскувальні сітки, «кікімори» та свічки для бійців у окопах із наданого пасічниками громади воску тощо.

    Переконана, ворог безславно рано чи пізно чкурне з України, як дременув з під Києва, Сум, Харкова і з Херсона. рашистам нічого тут робити, їхній російський безлад і деспотія нам не потрібні!