«Це не країна. Це філіал пекла на землі»

 

 

Ніхто вже й не дізнається, чому застрелився комбат із Вугледару.

Наскільки ж це показово – що ця понадлюдська трагедія, коли воїн честі позбавляє себе життя, як колись самураї вчиняли сеппуку, не стала темою №1, чи навіть №2, чи навіть №14 у країні, в якій людські життя значаться в розділі «статистика», а військові похорони частіше бувають груповими, ніж одиночними.

Відчай? Сором? Безсилля? Розпач? Гостре відчуття несправедливості? Безнадія? Офіцерська честь? Акція протесту? Відчайдушна спроба привернути увагу до катастрофи на фронті?

Країна не обговорює цього. Самогубство комбата, який тримав рубіж оборони, країна радо списала на енні бойові втрати, енні десь так на позначках 70 тисяч чи 75.

Країна ніби соромиться глянути у вічі темноокій і криваворотій правдоньці: від усвідомлення жаху реалій застрелився бувалий комбат, який просто не витримав, хоча пройшов, здається, все.

Країна далі водить патріотичні хороводи про кордони-1991 й щодня піднімає келих просекко «За перемогу!» на тилових терасах – а воїни стріляють собі в скроню.

І ніхто, ніхто, ніхто не здатен виявити бодай дрібку милосердя – простого людського милосердя, яке полягає в тому, щоби НЕ вимагати нікому не потрібного героїзму від живих людей, НЕ плекати культ Смерті, НЕ глорифікувати самопожертву, не девальвувати Життя Людське, НЕ жити безперервно в емоційній площині ціною вимкнення розсудку й тверезого розрахунку.

Це не країна. Це філіал пекла на землі.

 

 

 

 

 

Треба струсонити зі себе пил пафосу і щиро визнати: війна – це передусім каса.

Для них війна – це ідеальна каса, яка підвертається раз у житті, й іншої такої нагоди більше не буде – стати доларовими мільйонерами на рівному місці, не особливо то й напружуючись.

Війна – це каса для найвищої верхівки. Враховуючи обсяги лише ними контрольованих потоків, всі вони – вже гривневі мільярдери. Вони невдовзі й скуплять всі активи недорозгромленої країни.

Війна – це каса для ВЛК і МСЕК. 6 млн доларів готівкою, знайдені в помешканні керівниці якоїсь нещасної обласної комісії, – це крапелька морфіну в океані самозабуття, де розум утрачається від обсягів миттєвого збагачення: з початком війни як повалило, як поперло! І ось одна пересічна цьоця із МСЕК та її чоловік із КРУ (теж державний орган) нажили 30 квартир, 9 автівок, готель і апартаменти в 3 країнах світу.

Війна – це каса для ТЦК. Кожен арешт у цій лагуні обраних виявляє таку кількість готівки, яку неможливо навіть умістити в помешкання. Зазвичай людолови винаймають ліві квартири суто для зберігання там зеленкавих купюр. Неможливо навіть осягнути багатств працівників цієї наймажорнішої галузі. Іспанська вілла за 4 млн євро одеського воєнкома – це дрібнота.

Таке бува раз у житті. Й цим моментом треба негайно користати. Бо війна завтра може закінчитися. Не приведи Господи. Не дай Боже.

Їхні молитви звучать так: Хай живе війна, хай живе каса.