Вдень ворог бив по Марганецькій, Червоногригорівській громадах та Нікополю

   "У народі московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі і що в них, окрім Божого та царського, нічого власного нема і бути не може; і людей, на їхню думку, створено нібито для того, щоб в ньому не мати нічого, а лише рабствувати. Самі вельможні та бояри московські титулуються звичайно рабами царськими, і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки, або за їхньою назвою, крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за недовідомими у світі правами та привласненнями, продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скірше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися Із вогню в полум'я".

   Цей вислів легендарного козацького полковника Івана Богуна часів Національно-визвольної війни середини 17 століття, який виступив категорично проти тимчасового військового союзу з московією в Переяславі 1654 року, дуже влучно описує дикі закони і звичаї московії. Відтоді за триста з гаком літ мало що й змінилося: запраглося "царю" чужої землі - холопи  переважно й сунуть в Україну. Пам'ятаючи, що за всі загарбницькі війни володарям кремля досі ще практично нічого не було.

    Та Україні і демократичному світові вже урвався терпець. Хоч поки що орда ще буйствує. Увечері про нові воєнні злочини московської хунти сповістив голова Дніпро ОВА Сергій Лисак: