На спомин про Патріарха Віри і Духу, - В'ячеслав Кириленко

Пішов із земного життя Патріарх Філарет. За цього життя його імʼя стало знаковим, визначальним, навіть легендарним. І то не тільки для вірних Київського Патріархату, а пізніше – помісної Православної Церкви України. А й для багатьох не завжди глибоко релігійних українців, однак які разюче вміють відділяти зерно від полови.

    В'ячеслав Кириленко, народний депутат 6-ти скликань ВР, "УП".

   Чому так? Бо Святійший випромінював простоту й мудрість водночас. Вражав мистецтвом високої богословської проповіді й одночасно рідкісним вмінням простого пояснення складних речей. А також тому, що його Віра в Бога, відданість Церкві й віра в українську справу були по-справжньому щирими, а тому – видимими людям.

   Ось ця справжня, не технологічна, не політична, не пропагандистська, а справжня, від самого серця, Віра, призвела до дивовижних успіхів Патріарха у розбудові українського православʼя. Я скажу навіть гостріше: виникненням феномену сучасного українського православʼя понад усе ми маємо завдячувати духовній та організаційній діяльності Патріарха Філарета.

   Саме ця діяльність унеможливила духовну перемогу московського офіційного православія в Україні, як не домагався її кремль. російське імперське православʼя, з домінуванням якого Україна "зайшла" у свою відновлену Незалежність, тобто РПЦ та її філія УПЦ МП – не утримали монопольного становища в новітній Україні. Значною мірою тому, що послідовний та авторитетний опір цьому процесові на більшості етапів очолював Патріарх Філарет.

   Виникнення організаційно потужної структури УПЦ КП, яку десь від кінця 90-тих – початку 2000-них вже не могла не помічати жодна номінально українська влада і яка стала духовним осередком формування українських поглядів й гуртування українців, це також цілком заслуга Святійшого та його найближчих учнів і соратників – тепер Предстоятеля ПЦУ Митрополита Епіфанія, Митрополита Євстратія й багатьох інших, усіх тих, хто зараз складає блискуче покоління молодих сучасних лідерів українського православ'я. Думаю, що й сама по собі зʼява такого покоління, певно теж була б неможливою без середовища, яке творив Патріарх Філарет і вплив та діяльність якого виходили далеко за межі власне УПЦ Київського Патріархату.

   Особливо тепер, після відходу Патріарха, ми також не маємо забувати, що ідею Єдиної Української Помісної Автокефальної Православної Церкви наше суспільство почуло вперше саме з його уст. Взагалі, важко знайти людину, яка вірила у цю ідею та зробила більше для її торжества ще задовго до того як вона стала світоглядним мейнстрімом більше, ніж Патріарх Філарет!

   Я багато років був знайомий з Його Святістю, десь з кінця 90-тих. Багато разів чув його проповіді, виступи, бесіди, просто його людську розмову зі знайомими й зовсім не знайомими йому людьми. Влітку 2018 року я був співавтором книги "Три розмови про Україну", й першу розмову я мав саме зі Святійшим Патріархом Філаретом. Це були часи активної дискусії щодо можливості Помісної Церкви, Томосу й Патріарх, звісно, був активним її учасником. Згодом у книгу ввійшла далеко не вся розмова із Патріархом, а може десь 35-40% відсотків. Однак запис зберігся, й зараз, з відстані років, його не оприлюднені тоді повністю думки, після початку повномасштабного російського вторгнення, є ще більш актуальними. Словом, ця розмова ще чекає на свого глядача й з часом буде оприлюднена.

...Складно писати про Патріарха Філарета у минулому часі – настільки фундаментально невідʼємною, легендарною постаттю є Святійший для всієї історії відновленої Української Держави. Мені дуже сумно, що Патріарх уже не з нами, це дуже болюча втрата для величезної кількості людей, зокрема й для мене...

   Однак лишається Памʼять. Світла Памʼять про Велику Людину, яка дала українцям так багато Віри, Надії і Любові...

Царства Небесного Великому українському Патріарху... Спочивайте з миром, Ваша Святосте...