У світлі ще й навіть дотепер триваючих, уже млявих дискусій на мовну тему: дорогі представники какаяразніца, скільки ще російських ракет має по вас уї-ати, щоб ви втямили, що від усього російського, зокрема російської мови, варто відмовлятися ради своєї ж безпеки та безпеки своїх дітей?
Ярина Чорногуз, письменниця, військовослужбовець Морської піхоти України, сторінка ФБ.
На моїй сторінці Максим Бервінов залишив цікавий коментар: "Я мешканець Херсона і все життя спілкувався російською мовою. Після 14-го року усвідомив, що мова має величезне значення, бо слово має велику силу і формує свідомість! Українська мова робить людину більш духовною! Тож намагаюсь перейти у повсякденному спілкуванні на українську! І підтримую Ваші дописи про тє що мова МаЄ ЗНАЧЕННЯ!!!
А Людмила Савчук радить, як спілкуватися із чужеземномовними: "У моєму робочому середовищі багато 
мовних. Але, коли мені телефонують і я чую «здрАвствУйтЄ" на мою відповідь "Доброго дня, чим можу допомогти", вони, певно, всираються від інтонаціі і різко переходять на українську.
Знають, уки, мову, особливо коли їм щось потрібно отримати, а не навпаки.
Тож, дорогі украінці, показуйте їм на їх місце: тепер воно в кутку за віником. Цю роботу ніхто за нас не зробить.
Має бути так : хочеш жерти - проси українською.
Хочеш роботу - вивчи українську.
Хочеш послугу - послуговуйся українською.
Хочеш жити в Україні - маєш вивчити державну мову.
На тому дискусія закінчена.
І не збіднієте ви, якщо воно у вас щось не купить, куплять інші. Тож розмова одна: нах за рос кАрабльом.
Не менш цікавим є і коментар Дмитра Скока:
- Всі ми розраховували на зміну людської свідомості, світогляду... що люди почнуть змінюватися з війною, відвернуться від російського агресивного світу, почнуть цікавитися та пізнавати українську культуру, полюблять її, а усім московитським почнуть гидувати, розривати зв'язки, ненавидіти. Але для ще багатьох громадян виявилося, що сучасний геноцид це не привід відмовлятися від "російської культури" (що вже говорити про геноцид наших нащадків)... І від цього стає боляче, і сумно. Чому? Що ще має впасти вам на голову, що б ви змінились? Де ваша честь? Гідність? Гордість? Самоповага? За що ви тримаєтесь? Кожен із нас може завдати поразку росії в своїй голові, і будувати нову сильну, незалежну Україну на Українській культурі, свідомості, ідентичності. То ж дуже прошу, будуймо нову українську Україну, без па.раша впливу. Як казав один автор... *Бажаєш скону москалю, тоді їб-ш його в собі*, і це має зробити кожен свідомий українець. То чого ти, якої ще бенері чекаєш?
На цьому дискусія закінчена. Будьмо, мої любі українці.
