Віталій Портников: «Чому Горбачов і Хрущов померли у зневазі?»

Віталій Портников

Таким чином Михайло Горбачов виявився другим за всю історію Радянського Союзу керівником цієї держави, пам'ять якого наступники відмовилися вшанувати. Першим був Микита Хрущов. Коли він помер у Москві 11 вересня 1971 року, керівництво КПРС відмовилося навіть від публікації персонального некрологу, який був традиційним для будь-якого "персонального пенсіонера союзного значення", тим більш – для колишнього першого секретаря ЦК КПРС та голови Ради міністрів СРСР і – між іншим – тричі героя соціалістичної праці та героя Радянського Союзу. Про кончину Хрущова з'явилося лише коротке повідомлення у газеті "Правда" в день його похорону на Новодівичому цвинтарі. Ховати його біля кремлівської стіни, де тоді ховали партійних бонз, у кремлі також відмовилися. Леонід Брежнєв, наступник Хрущова, на похорон не прийшов.

Я, зрозуміло, далекий від самої ідеї ідеалізувати політичну спадщину Микити Хрущова чи Михайла Горбачова. Людину, якій вдалося дістатися вищої посади в радянській системі, взагалі не варто ідеалізувати – її треба побоюватися, якою б привабливою вона не виглядала. У політичній біографії Хрущова були аж ніяк не тільки реформи, а й криваве придушення повстання в Угорщині, й Новочеркаськ – це я вже не згадую про те, чим займався Микита Сергійович до свого обрання першим секретарем ЦК КПРС. Зокрема тоді, коли керував українською парторганізацією.

Тому що і Хрущов, і Горбачов ухвалили рішення, які мали незворотний характер для імперії. Хрущов назвав сталінські злочини тим, чим вони і були – злочинами. За всієї суперечливості його намірів та дій він зруйнував фундамент, на якому радянська імперія стояла – фундамент ГУЛАГу та масових репресій, фундамент "табірної економіки". Саме з цього моменту розпочалася неухильна деградація комуністичної системи. Горбачов отримав у спадок від наступників Хрущова державу, яка вже деградувала. Але він став намагатися повернутися у часи репресій і залякування – що пробував зробити кумир путіна Юрій Андропов, який недовго правив країною. Він намагався – що було і наївним, і самовпевненим – надати нелюдській системі людських рис. За великим рахунком, він просто відчинив кватирку, до затхлого приміщення вперше за багато десятиліть увірвалося свіже повітря – воно і знищило і комуністичну партію, і Радянський Союз. І саме цього путін не може Михайлу Горбачову пробачити – цього свіжого повітря, на ефект якого сам Горбачов, який ніколи ним не дихав, звичайно ж, не розраховував.