«Я вже рада і траву їсти, аби тільки не стріляли»

Село Веселе на Дніпропетровщині — за 15 кілометрів від лінії фронту, російська армія атакує населений пункт FPV-дронами. Через обстріли у селі майже два місяці немає світла та води, працює лише один магазин. Заряджати телефони місцеві ходять до сусідів, які мають генератори.

Як люди живуть під російськими атаками та чому не виїжджають — у репортажі Суспільного.

Жителька села Ірина розповіла: усі свої 60 років мешкає у Веселому. Нині, як чує звук дронів, біжить ховатися у хату.

"Дуже страшно. Нещодавно гуманітарку привезли. І теж бахнув дрон, що і дівчинку поранило дуже. Усі сховалися, а вона — чогось ні. І осколки полетіли на неї. Тепер як тільки десь диринчить, то я боюся, тікаю до входу", — сказала жінка.

Жителька села Ірина. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Вона додала: води у селі немає, їздять за питною до Шахтарського, світла також нема.

"Ми з чоловіком генератор купили, то нам легше. Було три магазини, а зараз один дуже слабенько працює, бо товар не везуть — бояться... У нас є вугілля, дрова нам закупили. Ми готові жити, зимувати, аби тільки не бомбили. Я вже рада і траву їсти, аби тільки не стріляли", — говорить Ірина.

Уламки дронів на вулиці села Веселе. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

За її словами, багато хто з жителів старшого віку виїхав, але повертаються назад, бо дуже хочуть додому.

Місцевий житель Олексій додав: ходить до сусідів заряджати мобільний, адже у них є генератор. Зі зв'язком погано, вдається піймати на городі.

Житель села Олексій. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Куди хотіли виїжджати, там теж бомбили. Сестра дружини на Кіровоградщині, запрошувала до себе, але й там діставали", — зазначив він.

Лідія, яка також жие у Веселому, додала: усе господарство, яке мали, з початком війни розпродали.

Жителька Веселого Лідія. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Люди виїжджають, то відпускають тварин. Собаки бігають по селі, і корови ходять, і свині бігають. Нікому нічого не потрібно, кожен рятує свою шкуру", — сказала вона.

Людмила працює у місцевому магазині. За її словами, у селі багато пенсіонерів, які не можуть поїхати за продуктами в інший населений пункт.

Магазин, в якому працює Людмила. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Через день нам хліб возять, ковбасу і рибу теж, солодощі також, випічка є... У нас один магазин на сім сіл залишився. Оце всі їздять сюди. На велосипедах, машинами. Генератор у нас. У нас раніше заморозка ж була. А зараз питають люди, то такого немає... Тримається зараз школа, дитячий садок. Сільська рада. Люди приходять туди ставити на зарядку телефони, павербанки. У сільській раді є пункт незламності, але він працює не дуже довго. Ми працюємо до вечора, то люди до нас теж йдуть, до нашого генератора", — розповіла жінка.

Продавчиня Людмила. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Вона додала: раніше у селі проводили багато свят, нині ж все завмерло. Та, сподівається, усе вдасться відновити, коли війна закінчиться.