Отже, 23 липня 1711 року, поблизу молдавського міста Ясси, трапилося дещо надзвичайне. Уявіть собі: грізний цар Петро І, який ще недавно переможно крокував Європою, опинився у пастці, оточений козаками, татарами, турками та шведами. І саме тоді, коли, здавалось — усе пропало, він змушений був підписати ганебний Прутський договір. Це була дипломатична поразка, яку в росії намагаються не згадувати.
«Вовча яма» для Петра: як цар потрапив у капкан
Після Полтавської битви 1709 року, здавалось би, доля козацької державності була вирішена. Мазепа помер, Карл XII поїхав до Бендер. Але боротьба не завершилася — її підхопив гетьман у вигнанні Пилип Орлик.
У 1711 році він разом із союзниками — Карлом XII, Кримським ханом Девлет-Гераєм II, запорожцями на чолі з Костем Гордієнком та турецьким султаном — організував спільний похід проти Петра I. московське військо зайшло глибоко на територію Молдавії — і саме там опинилося в пастці.
Прутський договір: поразка, захована під куполами
8 липня біля села Станілештів на правому березі Пруту відбулася генеральна битва, а наступного дня московська армія була повністю оточена в урочищі Нові Станілешти і капітулювала. Щоб не потрапити до османського полону, Петро I підкупив великого візира (тобто, османського головнокомандувача), і той погодився на переговори. Вони завершилися 12 липня укладанням мирної угоди.
За умовами Прутського миру, московське царство передавало Османській імперії контроль за Азовським ейялетом, Азов і мусило зруйнувати свої щойно зведені фортеці Таганрог, Кам'яний Затон у нижній течії Дніпра та Новобогородицьку у гирлі Самари. Цар зобов'язався припинити втручання у внутрішні справи Речі Посполитої і «вийти геть із земель пов'язаних з Річчю Посполитою козаків, запорожців, а також тих козаків, що перебувають у союзі з найяснішим ханом Криму». москві навіть заборонялося мати свого посла у Стамбулі. Таким чином, відповідно до цієї угоди московська держава визнавала юрисдикцію Османської імперії над Військом Запорозьким.
Зі сторони москви договір підписав граф Борис Петрович Шереметєв.
Після підписання договору великий візир дозволив московській армії вийти з оточення з обозом та гарматами, за що був згодом, з наказу султана, страчений у Стамбулі.
Петро І, щоб урятувати себе та військо, мусив іти на принизливі умови:
Віддати Туреччині фортецю Азов, яка була стратегічним вікном до Чорного моря.
Зруйнувати укріплення — Таганрог, Кам’яний Затон і Новобогородицьку фортецю.
Припинити втручання у справи Речі Посполитої та визнати незалежність козаків, що перебували під турецьким і кримським протекторатом.
Вивести московські війська з земель запорожців і союзних козаків.
Заборонити собі мати посла в Стамбулі, тим самим фактично визнавши, що Туреччина має більший вплив у регіоні, ніж московія.
Забута перемога: чому Пилип Орлик — герой тіней
Сьогодні про цю подію рідко говорять. Та уявіть собі, який це був дипломатичний тріумф: козак у вигнанні змусив російського царя відступити! Пилип Орлик показав, що Україна навіть у найважчі часи може диктувати свої умови, якщо має союзників і волю до боротьби.
Це ще одне свідчення того, що історія українського опору імперії почалась не вчора — і тривала навіть тоді, коли здавалось, що все втрачено.
