Упередження городників має реальне підґрунтя. Волоський горіх виробляє юглон, сполуку з алелопатичною дією, яка здатна гальмувати ріст сусідніх рослин. Саме вона дає характерний горіховий запах: що він сильніший, то більше токсину в тканинах.
Втім, загрозу значно перебільшують. Поки лист залишається цілим, юглон перебуває у зв’язаній формі й назовні не виходить. Вивільнятися він починає лише тоді, коли клітини руйнуються під впливом вологи та бактерій.
Коло вразливих культур також вузьке. Реальну шкоду юглон завдає переважно під час проростання дрібного насіння та молодій розсаді, тоді як дорослі овочі, кущі й дерева на нього практично не реагують. До того ж ця сполука нестійка: мікрофлора ґрунту її активно розщеплює, і через 3–6 місяців розкладання листя юглон повністю зникає.
Компост без ризику: головне – витримка
Через цю здатність бактерій розкладати юглон горіховий опад дає поживний і пухкий компост. Пришвидшене гаряче компостування для цього не потрібне, листу достатньо перепріти природним шляхом.
Агрономи називають два критерії готовності субстрату: щонайменше три місяці пріння і повна відсутність терпкого горіхового аромату. Коли листя стає однорідною темною масою, юглону в ньому вже немає. Такий компост можна вносити під будь-які садові й городні культури.
