З Днем батька!

Поле починається з зернини, небо - з хмарини. А ми - від Батька! З його безмежної любові виростають у нас сили і мрії, як крила, він навіть поглядом дасть надію, що нам все вдасться.
Зазвичай, батьки не говорять нам так часто про свою любов, як матері. Але ми точно знаємо, що їх мовчазна любов не менша.  Вона - як плацдарм, на якому міцно стоїш і не боїшся впасти.
Мені ніколи не говорив батько про свою любов, але я відчувала, що мене любить, і  не словами. Це неймовірне відчуття спокою. Ось там, десь глибоко, чи то на небі, чи вже в землі,  він не перестав любити і оберігати мене. Він так само усміхнено говорить: "Прорвемся!" і давить на газ, хоча МТ-10 загруз по шию у степовій дорозі. Так само бере мене на руки, коли мандрували взимку пішки до бабусі через засніжену Улянівку в Чаплинку. Так само виточує складні деталі на вихідних в токарні, бо завтра комбайну в поле. Так само. Тільки в моїй пам'яті.
Мій батько навчив мене більше за всіх. Вчителів, книг, університетів, роботи, друзів. Все, що я ношу з собою кожного дня, з його веселої вдачі, легкого серця і працьовитості рук.
І коли настає ось такий, як сьогодні, День батька, який відзначають, вітають, чествують, я пророню сльозу і скажу тобі: "Дякую, що ти -  мій батько!" Бо знаючи мамин норов, ти міг ним не бути.
Дякуватиму завжди. А він чує-чує, бо сказала не словами...