Наталя Сорокіна | 2 липня 2025 року

Дмитро Рясний та його дружина Анна  - родом з Луганщини. У Лисичанську чоловік протягом багатьох років розвивав сімейний бізнес  - пасіку "Династія Рясних", однак після початку повномасштабного вторгнення разом з близькими був змушений залишити і рідний дім, і улюблену справу.

Маючи військовий досвід за плечами, у 2022 році Дмитро мобілізувався до війська, а його дружина почала будувати  життя наново в Дніпрі. Тут жінка облаштувала шелтер для переселенців, а минулого року родина відновила й заняття бджільництвом.

Як це було, Рясні розповіли журналістам "Нашого міста", передає veteran.com.ua.

Служба в "Азові", бджільництво та плани на мирне життя

Розвитку "Династії Рясних" Дмитро присвятив кілька років життя. До сімейної справи долучився ще в юності, а пізніше втягнув у це заняття й Анну, з якою познайомився під час навчання в Лисичанському педагогічному коледжі. Жінка не дуже любить мед, а на укуси бджіл має алергію, тож спочатку не вельми була зацікавлена. Проте, як каже сама Анна, "любов творить дива", тож невдовзі вона стала допомагати з "Династією", а згодом у подружжя з’явилася й власна пасіка.

"У нас там було близько 100 сімей на зиму з 2021 на 2022 рік, ми самі збудували цех, стояло обладнання для фасування та відкачки меду. Ми продавали крем-мед, був ринок збуту, своя клієнтська база, і ми розширювали асортимент. Ми планували масштабуватися -  це було в планах на 2022 рік. Але сталося, як сталося", - розповідає Дмитро.

На початку повномасштабної війни Рясні евакуювалися до Дніпра. Чоловік, який проходив військову службу  в "Азові" в 2015-2017 роках, знову пішов на фронт. А його дружина в квітні 2022 року вже облаштовувала шелтер для переселенців на новому місці. Каже, що ідея такого закладу до неї прийшла ще задовго до 2022 року, однак втілити її в життя вдалося вже після переїзду до Дніпра.

"Ще будучи директоркою Луганського обласного центру підтримки молоді в Сєвєродонецьку, я мріяла про  створення шелтеру-молодіжного центру, де молодь могла б залишатися, не витрачаючи гроші на готелі, - ділиться Анна. - У Дніпрі ми створили такий універсальний майданчик, де люди живуть, розвиваються, можуть знайти свою підтримку".

Демобілізація та відновлення улюбленої справи

З військової служби Дмитро звільнився у 2023 році. Чим займатися далі, питання не стояло: чоловік мріяв повернутися до бджільництва. Тож у 2024-му взявся до справ та почав облаштовувати пасіку на новому місці.  На пошуки локації пішло близько трьох-чотирьох місяців, адже родині було важливо, щоб це було недалеко від Дніпра, а поруч розташовувалися поля, сад та навіть невеличка річка – усе для комфорту бджіл.

Наприкінці травня 2024 року Дмитро придбав перші вулики з "мешканцями" та почав облаштовувати пасіку. У перший час в них було всього 30 бджолородин, а сьогодні – вже майже 80. Рясні пропонують мед та пилок, а також запустили виробництво власних вуликів з  пінополіуретану як сучасну альтернативу традиційним дерев’яним конструкціям.

Такі вулики є щільними та надійними, а бджоли їх не гризуть. Будиночки виготовляються у спеціально обладнаному цеху з кількох деталей та збираються тут же. Стартова ціна конструкції – 2,5 тисячі гривень.

Відновити сімейний бізнес на новому місці Рясним частково допомогли благодійні програми. Дмитро та Анна взяли участь у навчальній програмі "Жити назустріч" від ПУМБ,  а також отримали фінансову підтримку від Українського ветеранського фонду.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про ветерана  Павла Штибеля, який разом з дружиною Андріаною створили власне підприємство "Дивомлин" і продають клієнтам випічку без дріжджів та жодних хімічних домішок.

Фото: скріншот з відео