77-річний Володимир Чорний разом з родиною евакуювався з Дніпропетровщини на Черкащину, забравши власноруч написані ікони. Наступного дня їхній район вщент зруйнували авіабомбами.
На двох зі старшим братом мають колекцію у понад пʼять тисяч картин, 500 з яких вдалося вивезти, розповів Суспільному Володимир Чорний.
За словами Володимира Чорного, один з образів був у машині, якою вони тікали із рідного міста – Межової, що на Дніпропетровщині. Наступного дня після від’їзду район, де вони жили, росіяни розбомбили вісьмома керованими авіабомбами, розповіла його дружина Лариса:
"Вже так сталося, що ми досиділися до того, що вже дрони літали. У нас була замовлена машина на Чернігів, туди 530 кілометрів. Ми приїжджаємо і кажемо перевізникам, що ми їдемо в Черкаську область. І не знаючи нічого, ми сюди приїжджаємо".
Як розповів брат пана Володимира Анатолій, на Дніпропетровщині він ледь не загинув від російського безпілотника:
"Дивлюсь — дрон летить, ховатись вже нікуди, став і стою. Він підлетів метрів 10-15 і завис. Він на мене дивиться, а я на нього. Тоді я розвернувся, очі закрив і пішов, щоб не бачить, що він буде робити зі мною. Метрів пʼять пролетів і балкон розніс. Живий, значить треба працювати і жити".
За словами Володимира Чорного, обживають новий дім 10 місяців. Разом з собою забрали виноград та ожину:
"Ожину посадили з Межової, вона тут прийнялася. Виноград межівський".
Головна оздоба всередині — картини. Місця на стінах для всіх не вистачило. Малювання, розповів пан Анатолій, – їхнє спільне із братом хобі:
"Батьки на роботі, що нам — альбом за три копійки, олівці і — малюйте. Мати прийшла на обід, погодувала і знову малюємо".
Обоє мають технічну освіту, малюванню професійно не вчилися, розповів пан Володимир:
"Вчителі були в мене: Шишкін, Айвазовський, Левітан. Перемальовував їхні картини. А коли почерк випрацював свій — почав малювати, не дивлячись ні на кого".
Певний період у житті, малював ікони, додав Володимир Чорний. У 2012 році у них вдома сталася пожежа. Тоді вони єдині серед його робіт вціліли:
" На іконі цілителя Пантелеймона на іншому боці, вже почало плавитися. Вона висіла, а біля неї був вогонь".
Частина колекції братів нині прикрашає місцевий клуб. Поза святами — він волонтерський штаб:
"Кожен день плетемо, крім суботи і неділі. Лариса ходить до нас сітки в'язати. Ми з нею з першою познайомились. А потім з її чоловіком і братом чоловіка".
За словами братів Чорних, нині багато роботи — не до малювання. Але вже мають ідеї для наступних картин на зиму.