Агрономія - це творчість і мистецтво або ЯК ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ДЗЯЛІВ» З ВІННИЧЧИНИ БУДУЄ ТЕХНОЛОГІЮ ПІД КОЖНЕ ПОЛЕ

На 3800 га господарства у Вінницькій області немає універсальної технологічної карти. Сірі опідзолені ґрунти, горбистий рельєф, дефіцит вологи під час сівби ріпаку, овочівництво, міскантус і власна енергетика змушують ФГ «Дзялів» постійно шукати індивідуальні рішення. Частину з них господарство випробовує разом із Vitagro Partner — і лише після перевірки на своїх полях масштабує.

У рамках спецпроєкту «Друзі на полі» Kurkul.com розповідає, як українські агровиробники обирають партнерів і будують технології, що працюють у конкретних умовах їхніх господарств.

«Агрономія — це як мистецтво художника. Підхід має бути індивідуальним у кожному випадку. Якщо просто повторювати те, що спрацювало одного разу, з розрахунком, що так буде працювати завжди, — не вийде», — говорить В'ячеслав Шершун, керівник ФГ «Дзялів».

Для його господарства ця фраза — не просто професійна філософія. Це спосіб приймати рішення.

Поле, як шахова дошка

ФГ «Дзялів» обробляє близько 3800 га у Вінницькій області. Однак сама площа тут не є головною складністю. Землі господарства — це переважно сірі та ясно-сірі опідзолені ґрунти, сформовані на території, де колись був ліс. Рельєф переважно горбистий, а ґрунти неоднорідні.

В'ячеслав Шершун наводить приклад поля площею близько 100 га: на ньому сім типів ґрунтів, причому вони розташовані хаотично — «як на шаховій дошці».

За таких умов одна технологічна схема для всього поля може виявитися не найкращим рішенням.

«Я щодня досліджую поле — і зранку, і вдень, і ввечері дивлюся, у якому воно стані, чи є волога, чи немає, — і відповідно реагую. Щороку кліматичні умови трохи інші, метеоумови різні. Тому підхід має бути тонким, якщо хочемо мати результат», — пояснює керівник.

Технології при цьому не відкидають. У господарстві давно працюють GPS-системи, які дозволяють контролювати роботу техніки, витрати пального та якість виконання операцій та в цілому економити до 30%. Цього року тут також перейшли на сівалки точного висіву.

За словами В'ячеслава Шершуна, точний висів дає змогу економити насіння і, що особливо важливо для ріпаку, точніше потрапляти у вологий шар ґрунту.

«Ми розглядали ситуацію, що дизпаливо дороге, і думали про мінімізацію обробітку — сіяти ріпак у мінімально оброблену або взагалі необроблену землю. Але не ризикуємо, бо в наших специфічних ґрунтових умовах це не варто робити — у наших краях так не можна. Випробовували різні підходи, різні технології і в підсумку зупинилися на нинішньому варіанті», — каже В'ячеслав Шершун.

Сівозміна теж змінюється під реальні строки збирання. Обмеження виникають не лише через погоду чи стан ґрунту. У ФГ «Дзялів» змушені адаптувати сівозміну до реальних строків збирання культур. Через пізнє збирання кукурудзи озиму пшеницю після неї посіяти в оптимальні строки практично неможливо.

«У нас коротка сівозміна, і доводиться її зміщувати. Нам потрібно сіяти ріпак по пшениці, але посіяти все одразу неможливо: строки сівби пшениці вже закінчуються, а на полі ще стоїть соняшник або кукурудза. Тому ми ввели яру пшеницю — саме для того, щоб мати змогу сіяти пшеницю по кукурудзі», — пояснює Віталій Білоус, фінансовий директор ФГ «Дзялів».

За його словами, торік кукурудзу на частині площ збирали практично до Нового року. Тому господарству доводиться поступово зміщувати строки та шукати комбінації культур, які дозволяють зберігати логіку сівозміни навіть за пізнього збирання.

Ставка на ріпак, але не будь-якою ціною

У господарстві не намагаються просто збільшувати площі найприбутковішої культури. Економіку рахують у межах сівозміни.

Пшениця та ріпак тут фактично працюють у парі: після пшениці на цих площах планують ріпак, а наступного року культура повертається до пшениці.

«Якщо цього року рентабельний ріпак, ми ж не можемо посіяти ріпак по ріпаку. Посіяли ріпак, отримали гарний прибуток — наступного року на цьому полі буде пшениця. Пшениця теж рентабельна культура, але не настільки», — пояснює В’ячеслав Шершун.

Так само господарство стежить за поверненням соняшника на поле — намагається витримувати щонайменше п'ятирічний інтервал.

В'ячеслав Шершун, керівник ФГ «Дзялів»

Ріпак у ФГ «Дзялів» називають однією з найбільш стабільно рентабельних культур. Але його вирощування потребує окремої технології.

Ключова проблема — волога у серпні, коли припадають строки сівби.

«Ми перебудували технологію так, щоб зберегти ту вологу, яка залишається в ґрунті після збирання пшениці, — намагаємося не втратити навіть мінімальну вологу за допомогою відповідних сівалок, посіяти у відносно вологу землю, щоб отримати сходи. А далі, якщо є сходи, можна вже розраховувати на щось і продовжувати боротьбу за врожай», — додає керівник.

Зрештою, навіть рішення щодо обробітку ґрунту тут приймають не за універсальною схемою, а з урахуванням конкретних умов.

Від овочів до міскантусу: диверсифікація як страховка

Зернові та технічні культури — лише частина бізнесу. Наступний логічний крок для господарства — переробка. Поки це радше стратегічна мрія, ніж реалізований проєкт: окремий переробний напрям потребує інвестицій, власних ринків збуту та часу на запуск. Але окремі елементи такої моделі тут уже створили.

Наприклад, солому не просто залишають на полі як побічний продукт. Але і забирають її обережно — приблизно від третини до половини, щоб не позбавляти ґрунт усієї органіки. 

Частину сировини переробляють на паливні пелети, які використовують у власному виробництві або продають залежно від ситуації на ринку.

«Це теж диверсифікація: якщо сьогодні ми не хочемо продавати пшеницю, а гроші потрібні — продаємо паливні пелети. Ми їх виготовляємо, але продаємо не завжди: попит на них теж різний у різні місяці. Зараз, коли починається збір кукурудзи, інтерес до палива зростає, і ціна трохи піднімається — тоді ми й починаємо невелику реалізацію, щоб закрити поточні потреби у фінансах», — розповідає керівник господарства.

Окремий елемент цієї стратегії — міскантус. Перші 12 га господарство заклало три роки тому на землях, які складно використовувати під традиційні культури — на схилах, деградованих ділянках, місцях із камінням або близьким заляганням води.

Особливість міскантусу в тому, що він потребує початкових інвестицій і терпіння: повноцінний урожай формується приблизно з третього року. За оцінкою господарства, він може становити близько 15–20 т/га, а за енергетичною цінністю культура, за словами В'ячеслава Шершуна, є близькою до деревних пелет із дуба.

Тому «Дзялів» планує масштабувати площі. Цього року господарство хоче додати ще близько 25 га міскантусу, а надалі продовжувати розширення — до орієнтовно 70–100 га земель, які не використовуються для основного виробництва. За словами В'ячеслава Шершуна, плантація може продуктивно працювати 20–25 років: після первинного закладання основні витрати зводяться переважно до збирання врожаю.

Є в цій культурі й ще одна перевага — сезонність робіт. Міскантус збирають у березні-квітні, коли основна сільськогосподарська техніка ще не завантажена польовими роботами. Сировину можна переробляти не одразу, а тоді, коли це зручно господарству.

«Такі додаткові напрямки підсилюють основний вид нашої діяльності. Адже якщо ми можемо довго не продавати якийсь вид продукції, чекаючи кращих умов, то виграємо, коли та чи інша культура продається дорожче в певному місяці — залежно від кон'юнктури ринку. Продаємо тоді, коли дорожче», — пояснює  В’ячеслав Шершун.

Були й інші спроби — лікарські рослини, розторопша, біла гірчиця. Від них відмовилися, оскільки економіка таких культур виявилася надто залежною від кон'юнктури.

В'ячеслав Шершун, керівник ФГ «Дзялів»

Овочівництво з'явилося з іншої причини — через війну. Після окупації частини українських територій та скорочення виробництва на півдні змінилася ситуація на овочевому ринку. У ФГ «Дзялів» почали з цибулі, згодом додали кавуни, солодкий перець, моркву та солодку кукурудзу. Є також сад площею близько 26 га.

Тут теж працює принцип диверсифікації.

«Як і в будь-якій іншій галузі, в овочівництві не можна триматися на одному виді продукції. Має бути асортимент — набір, цікавий для споживача», — говорить В’ячеслав Шершун.

При цьому господарство не прив'язує свою модель збуту до одного каналу. Основний ринок — внутрішній. У 2024 році частину продукції експортували до Молдови та Румунії, однак експорт залежить від різниці цін і попиту.

Овочі, які можна зберігати, закладають у холодильники. Це дозволяє не продавати весь урожай одразу після збирання, а чекати сприятливішої кон'юнктури. Але й тут немає гарантій збуту.

«Можна зберігати, зберігати, а ціна так і лишиться тією самою. Але, як і в будь-якому бізнесі, є ризики, є й можливості», — додає фермер.

Саме тому господарство не намагається вгадати один правильний напрямок. Його завдання — мати достатньо різних джерел доходу, щоб невдалий сезон однієї культури не означав провал усього підприємства.

Партнерство починається там, де закінчується готовий рецепт

Співпраця ФГ «Дзялів» із Vitagro Partner почалася не з каталогу продукції. Важливу роль відіграли особисті робочі стосунки: Володимир Романенко, менеджер з продажів Vitagro Partner, раніше консультував керівника господарства, працюючи в інших компаніях галузі. Коли він почав працювати з Vitagro Partner, співпраця продовжилася вже в новому форматі.

«Я знаю це господарство давно, ще з того часу, коли працював в інших компаніях. Тому добре розумію його специфіку, поля, культури й підхід до роботи. Для нас важливо не просто запропонувати продукт, а підібрати рішення, яке буде ефективним саме в умовах господарства, — говорить Володимир Романенко.

Детальніше структуру закупівель пояснює Віталій Білоус, комерційний директор ФГ «Дзялів». За його словами, близько 80% засобів захисту рослин господарство сьогодні купує у Vitagro Partner, якщо рахувати за кількістю продуктів. У грошовому еквіваленті ця частка становить близько 50% загального бюджету на ЗЗР.

Решта бюджету припадає приблизно на 20% препаратів, які господарство вважає незамінними у своїй технології.

Водночас «Дзялів» не працює лише з одним постачальником: якщо потрібного продукту немає або компанія сама рекомендує звернутися до іншого виробника, господарство це робить.

Володимир Романенко, менеджер з продажів Vitagro Partner

Для керівника В’ячеслава Шершуна це важливий маркер партнерства — можливість отримати не обов’язково продаж, а рішення проблеми.

«Якщо в них є продукт, яким нам треба впоратися з якоюсь хворобою чи шкідником, ми дивимося: наскільки якісно він це зробить, наскільки ефективно виконає завдання і скільки коштує. Саме за співвідношенням ціна-якість вони сьогодні найкращі серед продуктів, які нам пропонують», — ділиться досвідом співпраці В’ячеслав Шершун.

Однак головне, за його словами, не сам факт продажу.

«Не такий підхід, коли щось продали і забули. У них навпаки: продали, подивилися, як воно спрацювало в нашому господарстві, звернули увагу на результат, скоригували, що робити наступного року», — додає він.

З боку Vitagro Partner цю модель описує Володимир Романенко, менеджер з продажів Vitagro Partner.

«Ми не хочемо бути для господарства просто постачальником. Наше завдання — разом із командою ФГ «Дзялів» знайти рішення, яке працюватиме в конкретних умовах: на певному полі, з конкретним ґрунтом, культурою та погодою. Тому ми супроводжуємо продукт і після продажу — дивимося на результат, обговорюємо його та за потреби коригуємо технологію», — додає фахівець.

Не «повірити на слово», а перевірити на своєму полі

У сільському господарстві нове рішення завжди має ціну помилки. Навіть якщо препарат добре показує себе в іншому регіоні чи на іншому типі ґрунту, це не означає автоматичного повторення результату.

Тому у ФГ «Дзялів» нові рішення намагаються спочатку перевірити.

Цей підхід стосується і продукції Vitagro Partner. Зокрема, господарство тестувало препарати перед тим, як масштабувати їх використання.

«Ми завжди рекомендуємо спочатку перевірити рішення на невеликій площі. У кожного господарства свої умови, і навіть хороший результат в одному місці не гарантує такого самого ефекту в іншому. Тестування дає змогу побачити, як препарат працює саме на цьому полі, і лише після цього приймати рішення про масштабування», — пояснює Володимир Романенко.

Одним із найбільш показових прикладів у «Дзялові» називають випробування саме гербіциду «Морган», який містить мезотріон і нікосульфурон. На старті співпраці команда господарства ставилася до нього обережно — технологію потрібно було адаптувати до важких глинистих ґрунтів господарства та вивчити ґрунтову дію препарату.

«Першого року спробували приблизно на 30% площі, здається, а вже на другий рік перейшли повністю — жодної різниці в результаті не побачили. Це був, напевно, наш ще один ризикований, але вдалий проєкт», — говорить Віталій Білоус.

За його словами, використання препарату потребує певних технологічних нюансів, зокрема додаткового внесення прилипача. Водночас економія порівняно з оригінальним продуктом була достатньою, щоб виправдати цей ризик.

«Економія настільки суттєва, що ризикувати було виправдано», — зазначає комерційний директор ФГ «Дзялів».

Інший приклад — застосування фунгіциду «Ньютон» на озимому ріпаку. Цього року господарство збільшило площу використання препарату приблизно на 1 тис. га.

«Трохи побоювалися, думали, що спрацює хіба частково, але спрацювало повністю», — розповідає Віталій Білоус.

Після внесення випало близько 60 мм опадів. Попри це, за словами представника господарства, посіви залишалися чистими до наступного внесення — більш ніж три тижні, аж до фази стручка.

Результат визначається не лише препаратами

У господарстві оцінюють, що оновлення технології вирощування ріпаку цього сезону дало близько 400 кг/га приросту врожайності порівняно з попереднім роком. По пшениці приріст, за оцінкою господарства, становив близько 200 кг/га.

Однак В’ячеслав Шершун не зводить цей результат до дії окремого препарату. На врожайність впливає вся система: попередник, строки сівби, вологозбереження, насіння, обробіток ґрунту, живлення та захист.

Саме тому для ФГ «Дзялів» важливе не придбання окремого продукту, а можливість разом із партнером коригувати технологію.

Це особливо помітно у ріпаку. В умовах дефіциту вологи рішення починається не з гербіциду чи фунгіциду, а зі способу підготовки поля і сівби. Якщо культура не отримає вологи для старту, подальший захист уже не врятує врожай.

Економіка важливіша за красиву технологію

Підприємство працює в умовах, коли ціни на основні культури можуть різко змінюватися.

За словами В’ячеслава Шершуна, пшениця за нинішньої пропонованої ціни близько 6 тис. грн/т для господарства опинилася біля межі рентабельності. Соняшник, який навесні реалізовували приблизно по 32 тис. грн/т, за його словами, згодом подешевшав приблизно до 20 тис. грн/т.

У таких умовах рішення про технології стають ще жорсткішими: кожна гривня витрат має працювати.

Тому господарство не женеться за максимальною врожайністю будь-якою ціною. Воно шукає баланс між потенціалом культури, витратами і ризиком.

«Якщо, наприклад, по якійсь культурі ми виходимо навіть у нуль — це вже добре, бо ми нічого не втратили. Не заробили, зате якась інша культура того року вистрілює і дає гарний заробіток», — констатує керівник.

Ця сама логіка пояснює і диверсифікацію: зернові, ріпак, овочі, сад, міскантус, переробка та енергетика не повинні обов'язково одночасно бути найприбутковішими. Важливо, щоб вони доповнювали одне одного.

Енергія теж стає частиною агрономіки

Ще один приклад цієї логіки — власна енергетика. У ФГ «Дзялів» уже працює сонячна електростанція потужністю 200 кВт. Господарство планує додати ще 200 кВт сонячної генерації та акумуляторні потужності на 1 МВт.

Причина проста: сонячна генерація нестабільна. Вдень енергії може бути більше, ніж господарство здатне використати в конкретний момент. Акумулятори мають дозволити накопичувати надлишок і використовувати його тоді, коли генерації недостатньо.

Один із найбільш енергоємних напрямків — виробництво пелет.

За оцінкою В’ячеслава Шершуна, електроенергія у виробництві однієї тонни пелет сьогодні обходиться приблизно у 1–1,2 тис. грн. Власна генерація дозволяє частину цієї вартості замістити власною електроенергією.

Таким чином, навіть енергетичний проєкт тут вписується в ту саму філософію: не залежати від одного ресурсу, а максимально використовувати те, що вже є в господарстві.

Партнерство, яке не закінчується після продажу

За чотири роки співпраці «Дзялів» і Vitagro Partner господарство не відмовилося від принципу, який В’ячеслав Шершун сформулював ще до появи цього партнерства: рішення мають відповідати конкретним умовам.

Для Vitagro Partner це означає працювати не лише як постачальник засобів захисту рослин і насіння, а й як учасник процесу випробування та коригування технологій.

«Для нас важливо, щоб після поставки продукту залишався контакт із господарством. Ми маємо побачити результат у полі, зрозуміти, що спрацювало, а що потребує коригування, і разом визначити наступні кроки. Саме так формується довгострокове партнерство», — говорить Володимир Романенко.

Для фермера — можливість перевіряти нові рішення не в теорії, а на власному полі, порівнювати їх за ефективністю та економікою і лише після цього збільшувати масштаб застосування.

У результаті партнерство стає продовженням тієї самої системи, за якою господарство працює з ґрунтом, культурами й технікою: спостерігати, перевіряти, рахувати і змінювати рішення, якщо умови цього вимагають.

«Рік на рік ніколи не схожий. Тому підхід має бути тонким, якщо хочемо мати результат», — говорить В'ячеслав Шершун.

Додатково ця модель передбачає постійний обмін досвідом і відкритість до нових форматів роботи. Для господарства важливо, щоб партнер розумів не лише окрему культуру чи препарат, а й загальну логіку виробництва: структуру посівів, доступність ресурсів, можливості технічного парку, ризики збуту та фінансові обмеження.

Саме тому рішення оцінюють не тільки за врожайністю. Важливо, скільки коштує технологія, наскільки складно її реалізувати, чи можна вчасно виконати всі операції та як вона вплине на наступну культуру в сівозміні.

У ФГ «Дзялів» також наголошують на значенні польового супроводу. Обговорення результатів після внесення препаратів дає змогу побачити не лише очевидний ефект, а й причини, через які технологія спрацювала краще або гірше: неоднорідність ґрунтів, строки застосування, погодні умови, стан посівів і якість виконання операцій.

Такий підхід зменшує ризик масштабувати рішення лише на підставі загальних рекомендацій. Натомість кожен наступний сезон стає джерелом даних для точнішого планування.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2026 рік.