Ми працюємо, але вже за порогом виживання, - фермер Віталій Моня з Могилева

Як відомо, мінімальний рівень доходу або обсяг виробництва, котрий дозволяє фермерському господарству повністю покривати постійні і змінні витрати та продовжувати роботу на землі, не стаючи збитковим, слушно зветься порогом виживання. Та цього сезону звести кінці з кінцями, аби бодай вийти на «нуль», через виклики повномасштабної війни рф не вдається, поза сумнівом, усім господарствам. Ось що розповідає «Фермеру Придніпров’я» відомий у Приоріллі хлібороб, очільник ФГ «МОНІКА» з Могилівської ОТГ Віталій Моня:

- Цей хліборобський сезон найтяжчий зі всіх... За більш ніж три десятка літ фермерської праці подібної надзвичайної ситуації не було. Найкраще це показує проста арифметика. Торік пшениця вартувала в районі 10 тисяч гривень за тонну, соняшник біля 26-ти тисяч. Але був низький урожай, через засуху, тому ми не обійшлися без кредитів.

«Пшеницю вже можна віддавати на пелети, ціна однаковісінька»

Цього року добрих пів сезону ми працювали вже на підвищених, через несподівану війну США проти Ірану, цінах на дизпальне. А пшениця упала до 4-х тисяч за тонну! Знайомий фермер гірко зіронізував при зустрічі: «Придумав, куди діти пшеницю — здам її на палети. Бо за відвій соняха дають зараз по 3600 гривень, майже стільки, як за чисту, суху нашу пшеницю». Золотий наш хліб — і за чотири тисячі гривень...

Те ж самісіньке і з соняхом, вартість тонни опустилася до 12 тисяч. А як ще перевірять на олійність, і вона буде невисокою - це ще мінус одна тисяча. В наших краях відчувається вже і негативний вплив гігантського агрохолдингу «Кернел». Навіщо законодавці і уряд дозволяють накопичувати такий величезний земельний банк? Утриматися «на плаву» поряд з таким гігантом невеликому фермеру дуже непросто («Кернел» є найбільшим переробником соняшнику в Україні, компанія суттєво диктує закупівельні ціни на внутрішньому ринку, обмежуючи маржинальність невеликих фермерських господарств, за даними «Форбс», - прим. автора).

Кредити, орендну плату, податки - все пора платити - а з чого?

Далі про найсумніше. Кредити віддавати треба, а відсоткова ставка за урядовою програмою 5 - 7 - 9 змінилася (Державний фонд не компенсує банкам обіцяні відсотки вчасно, тому і почали «крутити руки» фермерам, за інформацією заступника голови ВАРу Дениса Марчука - прим. автора). Друге - орендодавцям за землю уже пора платити, а чим? До речі, тих власників, хто отримує на пай зерно, не так і багато. І третє - слід думати і про податки, а з чого?

Четверте - землю ж не кинеш, аби на ній чортополох ріс. Як не тяжко, а сіємо, солярку купуємо і оремо. Просто звикли все на землі робити вчасно, абияк тут не пройде, бо не буде чого збирати.

«Так ви ж повні», - кажуть нам. Дійсно, із урожаєм цього року краще, зерно то є, але за такими сміховинними цінами його продаж не покриває затрат. За кукурудзу взагалі і мови катма... Недарма наш міністр агрополітики Тарас Висоцький вже заявив, що в наступному сезоні посіви кукурудзи в Україні можуть суттєво скоротитися.

«Міністру агрополітики, послам слід попрацювати за кордоном щодо експорту збіжжя»

Наш міністр Т. Висоцький таки видно, що трудиться, вболіває за село, організовує і проводить зустрічі, наради з фермерами тощо. Але вважаю, що цього в теперішніх форс-мажорних умовах недостатньо. Міністру агрополітики давно пора побувати з офіційними візитами за кордоном, зустрітися з поляками, словаками, молдаванами, румунами і турками, аби забезпечити належний експорт збіжжя. Ось дивіться — якщо навіть в одного польського фермера якась волосина впаде з голови, вони одразу виходять на протести, усі без винятку, і на такі масові акції реагують. А у нас?

   Дивилися оце з колегами в Ютубі інтерв’ю нашого лідера, очільника фермерів Придніпров’я Анатолія Гайворонського. Критично важливі проблеми названі ним майже стовідсотково, але як їх донести не лише на найвищий державний рівень, а і до закордонних партнерів? Пора, окрім міністра, залучити для цього і усіх українських послів, у всіх державах, аби вітчизняні хліборобські проблеми усім світом таки вирішити. Бо так виходить, що в нас чого не зроблять у Києві, все на фермерах та на селянах окошується. Навіть ціна спеченої хлібини тепер, за "нульових" цін на пшеницю і стабільних на газ, іде догори, геть невідомо чому.

   Зрозуміло, що в нас війна, але ж вона триває вже 13-й рік. Раніше проблеми експорту, «зернового коридору» в Чорному морі таки вирішувалися, тож і зараз слід діяти іще наполегливіше.

- Велика вдячність, Віталію Миколайовичу, за цікаву і змістовну розповідь про найважчий хліборобський воєнний сезон. Ви абсолютно слушно зауважили, що і землероб, і дипломат тепер в одній сув’язі, від праці обох залежить фактично виживання держави. Як не прикро, саме на міжнародному рівні у нас немає успіхів через призначення послами, представниками держави, людей переважно без досвіду дипломатичної праці. Більше того, в ключового нашого партнера, США, після звільнення президентом України з посади Ольги Стефанішиної 3 серпня 2026 року, немає посла України, вже 88 днів (!). Хоча маса досвідчених, відомих за кордоном дипломатів, зокрема Павло Клімкін, Валерій Чалий, Володимир Огризко, Роман Безсмертний, Вадим Пристайко та інші «зубри» вітчизняної дипломатії зовсім не залучені до надважливої праці — представництва інтересів воюючої держави за кордоном. Ймовірно, і на цьому фронті теж треба готувати «прорив».

   Спасибі Вам, Віталію Миколайовичу, і всім фермерам Придніпров’я за хліб на столі в кожного українця, за надійний тил у багаторічній війні з супостатами! Міцного здоров’я, натхнення, розуміння Києвом та іншими світовими столицями пекучих проблем сільськогосподарської галузі, найшвидшої Перемоги!