ОСОБЛИВА ДУМКА: ВУЗЛИ, РОЗВ'ЯЗАТИ ЯКІ МОЖНА ТІЛЬКИ ГУРТОМ

   У своїх розділах новин та статей «Фермер Придніпров»я» запроваджує сьогодні нову рубрику, яка, сподіваємося, привертатиме увагу відвідувачів нашого сайту. Назва рубрики – ОСОБЛИВА ДУМКА. Це як колись в радянському минулому за улюбленою тоді компартійно-російськомовною «модою» виокремлювали ОСОБОЕ МНЕНИЕ.  Причому як кому вигідніше, трактуючи його по різному. І як оригінальне чи альтернативне МНЕНИЕ, з іншого ж і як в підтримку чи угоду тодішній владі, і воднораз навпаки ніби заперечуючи загальноприйняті тодішні постулати, нарешті також і з викликом наперекір традиційним поглядам та переконанням. Як на нас, сьогодні також вистачає новин та подій, котрі варто коментувати з власних позицій, якщо хочете, то і сперечатися та дискутувати, по-своєму тлумачити і оприлюднювати для колег-однодумців і не однодумців, а опонентів, якщо й не прихильників зовсім іншого бачення.

   А відкриваємо рубрику роздумами  та висновками, дійсно непересічними та суто власними, котрими поділився з нами багатолітній уже лідер Дніпропетровської обласної Асоціації фермерів та приватних землевласників Анатолій Гайворонський. Привід же для його монологу і одкровень, справді  глибоко особистих та вистражданих і пропущених крізь власне сумління і серце, неабиякий. Адже саме у ці дні в Києві Всеукраїнський конгрес фермерів провів свій Третій фермерський форум. В продовження своєї традиції скликати приватних сільгоспвиробників аби разом, купою домагатися від влади реальної підтримки та захисту власних потреб, прав та інтересів, а заодно знову ж таки спільно радитися і напрацьовувати найбільш бажано сприятливі варіанти існування фермерських господарств.

   - Але на цей раз оголошення Всеукраїнського конгресу фермерів про черговий форум по суті било в набат і давало зрозуміти, що він буде надзвичайним і не інакше, - говоримо ми Анатолію Гайворонському. – Майже в тому дусі, що під небезпекою «бути чи не бути?»  Ясна річ, фермерському руху в Україні.

- Якщо знати, що спершу домінував лейтмотив «чи вижити фермерам» в умовах та обставинах, котрі зараз склалися в Україні, - погоджується Анатолій Іванович, - а потім трансформувався у трохи м'якшу, але більш діловитішу та без надмірно панічних емоцій, які ніколи не  бувають корисними,  формулу «як виживати, працювати і розвиватися під час війни», то присутність винятково загрозливих наразі реалій дійсно мали місце.

   І не випадково. І не могла не мати. Бо з одного боку ми всі в біді. Війна, затіяна рашистами підлої федерації, це їхня війна насправді навіть не за загарбання наших територій, а на знищення загалом України як держави. Отож необхідно не між собою українцям з'ясовувати стосунки і сваритися, тим паче чубитися мало не навкулачки, а єднатися і гуртуватися, щоб наперекір ворогу вижити усім разом і не дати себе зітерти з мапи світу та підім'яти «узькому міру» під себе. А з іншого боку, українському фермерському племені наразі в рази тяжче-важче і складніше.

- Бо непереливки, випробування і виклики, - говорить ватажок фермерів області Анатолій Гайворонський, - в однаковій мірі як усім дісталися і нам. Чи знаєте, яких збитків та руйнувань, втрат, пограбувань і так далі спершу зазнали невтомні і роботящі та тямущі українські трудівники села на окупованих варварами територіях, а слідом не менш злодійських і потворніших також і на прифронтових? Знаєте? Отож! Останні, найбільш очевидніші, до речі, у нашій Дніпропетровській області. Тут відбувається фактично суцільний погром досі чи не найкращих раніше громад, які межують з окупованими територіями Донецької, Запорізької і Херсонської областей.

   І ось на додачу до усіх цих злодіянь, котрі чинять російські неофашисти початку третього тисячоліття на благословенній українській землі, на долю  сільських фермерів-трударів випали ще й погодно-кліматичні катаклізми. Глобальне потепління особливо очевидно цього року обернулося нещадною посухою, якої мало хто з нинішнього покоління аграріїв переживав на своєму віку. Досить сказати таке: наскільки завеликого недобору урожаїв соняшнику у Дніпропетровській області, скажімо, не спостерігалося впродовж тридцяти останніх літ. А це ж і фінансові недобори також, коли мало того, що фермери в достатніх розмірах не вернули вкладені у вирощене цього літа гроші, а ще й залишилися без коштів закладати урожаї наступного  сезону. Це, якщо хочете, навіть не тупик, а зашморг.

   Тому не важко зрозуміти, що у фермерських колах наразі нагромадилося більш ніж потрібно обид та кривд, і кожного разу, м'яко кажучи, образ на верхи, себто на органи влади і їхні виконавчі служби. Ось і на Третьому фермерському форумі не обійшли таких злободенних проблем, як блокування податкових накладних чи оподаткування грошових коштів, кредитування фермерів і відтермінування позичок для постраждалих від посухи господарств. Відтак натомість бажані, навпаки, податкові пільги і зовсім, ясна річ, не подвійне по суті оподаткування, тим паче не вимагання податків за загиблі від кліматичних непереливків  і, як результат, за незібрані насправді  урожаї. Здавалося б, ну ніяк за таких проблем не можна було не очікувати докорів на адресу як державних органів влади, так і її виконавчих та законодавчої Верховної Ради. З язиків  фермерів аж напрошувалися відверті звинувачення на кшталт «Та ви хоч би не заважали нам!». Або «не встромляли б палиці в колеса» і не «підставляли нам ледве не на кожному кроці підніжки».

   Особливо враховуючи, що на форум були запрошені і завітали очільники та фахівці  і експерти ряду міністерств та провідних і профільних відомств. На зразок Мінекономіки, Державної податкової служби і Служби картографії та кадастру і так далі. Таки дійсно, мабуть, багатьом фермерам-учасникам форуму кортіло «високим» гостям прямо у вічі заявити і кинути свої обвинувачення. Не виключено, що дошкульно. Та чи була б від цього користь? Тим паче чи був би жаданий ефект?

   - В тому то й річ, - говорить Анатолій Гайворонський, - що Всеукраїнський конгрес фермерів задумав і зумів вибудувати цю зустріч віч-на-віч урядовців і фермерів у дусі обміну не взаємними претензіями, а в дусі взаємного бажання з усіх боків і всіх інтересів збагнути найтугіші вузли теперішньої «воєнізованої» ситуації і в аграрному секторі, щоб спільно якщо не сьогодні, то без зволікань їх розв'язувати і розв'язати.  Це щось нагадувало колишні «круглі столи», які влаштовували, щоб здіснювати так звані «мозкові атаки» на вирішення «тугих» проблем. Фермерський форум, на який прибуло близько трьохсот делегатів з двадцяти областей України, коротше, вилився і у цікаву, і у зацікавлених як з одного боку, та і з іншого  справді в дуже непростих і складних перепетіях війни шукати шляхи і можливості виживати настільки важливій для держави галузі, як аграрна галузь. Виживати разом, усім скопом і єдиним бойовим загоном.

   Анатолій Іванович при цій нагоді послався на тісне спілкування учасників форуму із заступником міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарасом Висоцьким. Останній повідав та звірив уже діючу програму підтримки малих і середніх агровиробників, на реалізацію якої цього року витрачено уже замало не два мільярда бюджетних коштів. А ще Висоцький немов залучив прибулих з місць аграрників-практиків до напрацювання кола і нових програм підтримки фермерських осередків, і підготовки пропозицій та можливостей бюджетних компенсацій постраждалим фермерам як від війни, так і від посухи – кінчаючи аж пільговим кредитуванням постраждалих господарств, на яке до березня 2027 року передбачено спрямувати 2.4 мільярда гривень.

   Так що цілком справедливо голова Всеукраїнського конгресу фермерів Іван Слободяник, підводячи підсумкову риску, заяви, що «У нас дійсно вийшов відвертий та ефективний діалог. Якщо бути точнішим – гостра і плідна дискусія. Результативна. Кожен фермер мав можливість напряму поставити запитання і висловити пропозиції,  озвучити своє бачення сьогоденних викликів в  аграрній сфері. Це дозволить представникам влади скоригувати свої майбутні дії, щоб  неодмінно забезпечити стратегічну підтримку фермерів»

        Вів розмову  Микола НЕЧИПОРЕНКО.