Пам'ять... на кістках

У Петриківській громаді, що на Дніпропетровщині, хочуть облаштувати Алею Героїв на старому кладовищі, на кістках дідів-прадідів, де поховані ветерани Другої світової та жертви Голодомору.

Громадські слухання, на яких нікого не слухали

Рівно о цій порі, у листопаді 2024 року, місцева влада провела громадські слухання, на які запросила родичів загиблих воїнів, щоб повідомити їм про свої «благі» наміри – облаштувати Алею Героїв і увіковічнити пам'ять про загиблих земляків.
– Мы пригласили тридцать семей погибших, и все они дали свое согласие, – прокоментував ситуацію в громаді заступник селищного голови Андрій Столбченко.

Чому Андрій Анатолійович, перебуваючи на державній посаді, й досі не вивчив українську мову – велике питання до тих, хто його на цю посаду затверджував.

Навіч порушення Закону про мову та Закону про місцеве самоврядування, які чітко регламентують вимоги до державних службовців, які повинні вільно володіти, розмовляти і вести ділову документацію державною мовою, якою в Україні є українська.
Та, схоже, чиновник себе цим не напружує...

Втім, саму процедуру громадських слухань провели з порушенням всіх норм закону – ні офіційної фіксації, ні особистого підпису учасників.

– Ми ні сном, ні духом не знали, що Алея планується на місці старого кладовища, на якому поховані рештки наших дідів і прадідів, – обурюється вдова загиблого героя, Людмила Садовнікова. Її чоловік Сергій загинув у 2022 році на Херсонщині.

– Людям просто не сказали правду, – не приховує емоцій Людмила.

 

А тим часом петриківським чиновникам непереливки – добігає кінця 2025 рік, як виділені місцевим бюджетом майже шістнадцять мільйонів гривень на Алею Героїв і досі не використані.

Подібна доля спіткала і місцевий Музей історії та культури, кошти на його будівництво виділені ще два роки тому, а крім високого паркану від людських очей та амброзії, третій рік більше нічого не видно.

Гроші безслідно розчинилися, про історію петриківського розпису, яким славиться Петриківка, жодної офіційної згадки!

У такому музеї могли бути зібрані й експонати про загиблих земляків, їх нагороди, особисті речі. Натомість, пустка! І вітер...

Тендер, який зовсім не тендер

На початку того ж таки листопада місцева влада почала влаштовувати імітацію бурхливої діяльності навколо Алеї Героїв.

Тендер на будівництво виграло ТОВ «Автомагістраль 2016» (ще б пак, бо інших просто не було!). Репутація самого товариства досить сумнівна – 53 відкриті кримінальні провадження!
Та місцеву владу це не зупинило, і «Автомагістраль» спішно загнала свою техніку на об'єкт.
Поодинокі могили, хрести з написами похованих під ними, опинилися під колесами грейдерів і бульдозерів. До деяких могил і досі приходять родичі з квітами. Вони слізно просили не вчиняти наругу над померлими, та їх ніхто не чув. Як, власне, і родичів загиблих героїв, які просили не розбивати Алею на людських кісточках.

– Якихось сімдесят сантиметрів вглиб, і у ковшах бульдозерів опиняться кістки й черепи тут похованих, – не приховує обурення Анатолій Лисенко, дядько загиблого воїна Костянтина Тезика, який у перші дні війни пішов добровольцем на фронт, і 31 жовтня 2023 року загинув біля села Кліщіївки на Донецькому напрямку.

Про «случайных» людей і піар

На прохання прокоментувати ситуацію в громаді, той же Андрій Столбченко запевнив, що «у них все хорошо, а пятеро случайных людей хотят популярности!».

Такою «случайною» виявилася мати загиблого Станіслава Пищади, Земфіра Мамедова, яка довгий час шукала сина серед безвісти зниклих, сподіваючись на чудо. Але чуда не сталося, і тіло Станіслава ідентифікували по експертизі ДНК.

Небо впало на землю, у ту хвилину, коли вбита горем мати зрозуміла – її дитини немає в живих.
Щодо піару, про який каже Столбченко. Орден «За мужність» третього ступеня Земфіра Мамедова отримала в Києві з рук синового командира... і замість співчуття і поваги до матері героя отримала ляпаса від місцевої влади, яка хотіла пропіаритись на заході вручення.

Другу нагороду сина Земфіра Мамедова принципово не хоче отримувати з рук тих, у кого вони не зовсім чисті.

Портрети загиблих заважають позитивному настрою

Зазвичай, перших мобілізованих проводжали всією громадою від місцевого клубу. Тож, на думку родичів, кращого місця для Алеї Героїв годі й шукати.
Іншої думки Наталія Коваленко, голова Петриківської громади. Вона вважає, що портрети загиблих не сприяють атмосфері сільських святкувань, що відбуваються біля клубу, навіть більше, псують її!

Не знайшлося місця для Алеї Героїв і у так званій парковій зоні, у центрі села, поряд зі стелою козацькому гетьману Петру Калнишевському, який все життя боровся за свободу України.

– Це було б дуже знаково й почесно, адже хлопці, ціною власного життя, виборюють вільну Україну від російських окупантів, – вважає Анатолій Лисенко.
Справді, досить дивне ставлення до загиблих земляків у петриківської влади.
Зазвичай, ошатні Алеї Героїв урочисто прикрашають центральні вулиці міст і селищ, сквери, площі перед адмінбудівлями, і лише в Петриківці її хочуть винести за межі селища, облаштувати вздовж швидкісної траси, де немає пішоходних доріжок і дістатися куди досить проблемно. Та ще й поглумившись над останками там похованих!

«Незламні. Петриківка»

Громадська організація з такою назвою (голова Алла Кислова) організувала акцію протесту проти свавілля місцевої влади. Заходу надали максимального розголосу, запросивши на нього ще одну громадську організацію «Національний контроль» з Дніпра, які забезпечили юридичний супровід.

Люди вимагають від влади відмінити попереднє рішення про будівництво Алеї Героїв на місці колишніх поховань, скликати повторні громадські слухання за участю родин загиблих і всіх небайдужих петриківців.

Ініціативна група вже підготувала звернення до влади області, не допустити облаштування Алеї Героїв на кістках дідів-прадідів.

Принагідно слід додати – небаченим актом вандалізму вже зацікавився Інститут Голодомору.