У ХУТОРО-ГУБИНИСІ Є ВСЕ

Справжня українська Греція всього за тридцять кілометрів від Дніпра – це не вигадка, а вражаючий овочевий рай, де в будь-яку пору року є все: від екзотичних кавунів до різнокольорових перців і капусти.

Віталій Гуртовий, засновник фермерського господарства з однойменною назвою, розпочав свій овочевий бізнес з перших тридцяти гектарів, які називали «фермерськими», бо їх тоді давали всім бажаючим для ведення фермерського (селянського) господарства.

Здавалося б, що спільного у професійного спортсмена, випускника Дніпропетровського інституту фізичної культури, викладача кафедри вітрильного спорту з… капустою і огірками? Хіба що те, що свого часу Віталій Леонідович свою трудову діяльність розпочинав у місцевому колгоспі, працював у теплицях і, можна сказати, мав навички роботи з овочами.

Можливо, саме це і стало відправною точкою несподіваного рішення пристати на пропозицію друзів, які запропонували йому спробувати власні сили в овочевому бізнесі. Нова справа заладилася і пішла, що називається, в руку, і тепер уже Віталій Леонідович запропонував сину Олексію приєднатися до сімейного бізнесу.

Ще один крутий віраж. Несподіваний поворот долі.

Олексій – професійний лікар-реабілітолог, що успадкував навички матері – професійної масажистки, і одинадцять років успішно допомагав людям відновлюватись після травм і складних ДТП за допомогою лікувального масажу.

Розмірене, небідне життя у великому місті, престижна робота у відомій клініці доктора Куліковича, здавалося б, гріх жалітися й нарікати на життя, а тим паче, щось в ньому міняти!
Так було до тих пір, поки Олексій Гуртовий не похвалився дружині Катерині батьковим запрошенням переїхати в село і вести спільний овочевий бізнес.

Несподівано для нього самого, дружина погодилася…

– З тих пір живемо строго по таймеру, – жартує Гуртовий-молодший, – прощай, спокійне життя! Підйом щодня о шостій ранку, складання плану обробітку на кожну з восьми культур, що вирощуємо. На огірки окремо, на капусту, перець, кабачки, кавуни, томати і так далі… Навіть на малину з полуницею! Крім цього, обов'язковий аналіз ґрунту.

– Розумієте, овочівництво – така делікатна справа, що одних книжок з рекомендаціями замало, які б заслужені «уми» їх не писали. Найкращий вчитель – власний досвід і власні помилки.

– Прийшли до висновку, що найоптимальніший обробіток – за допомогою фунгіцидів (вони в нас виключно біологічні, на основі Триходерми), інсектициди (в 90% теж біологічні, вносимо Трихограмму) вносимо за допомогою дронів і бактерициди застосовуємо по кукурудзі. Гербіцидів на овочах взагалі немає, бо використовуємо мульчуючу плівку. Для захисту овочів ми самі розмножуємо грибки і бактерії. Для запилення у нас є своя пасіка з бджолами. Також ми вносимо дуже мало мінеральних добрив, тому що вносимо такі бактерії, як: азотфіксуючі і фосфоромобілізуючі. Живемо самі в полі, самі обробляємо, самі сіємо і їмо ту продукцію, що виростили. У мене двоє дітей, і я не боюся їх годувати прямо з поля.

Агрономічні тонкощі ще можна вивчити, а от з нюансами, які виникають у повсякденному житті, набагато складніше.

– Ми десять років вирощуємо овочі на спеціальній плівці, – розповідає Олексій Гуртовий, – самотужки вирощуємо розсаду, потім висаджуємо її в ґрунт, тобто маємо замкнутий цикл. І останні шість років відчуваємо гостру проблему з утилізацією цієї самої плівки!
Виявилося, що в Україні цим ніхто серйозно не переймається, а гарантії екологічної безпеки взагалі мало кого обходять!

– Потрібен спеціальний котел-утилізатор для переробки відходів, а де його взяти? Все, на що ми самі спромоглися, – це спорудили з металу плівкоукладач, який змотує плівку.
У такому господарстві, як наше, для збирання овочів потрібен спеціальний трактор, – розповідає Олексій, – ми придбали німецький трактор Deutz-Fahr вартістю шістдесят тисяч американських доларів під 13 відсотків річних, тому, самі розумієте, кредитні зобов'язання треба виконувати, інакше – штрафи…

Ще одна проблема, яка дошкульно вдарила по господарству з початком повномасштабного вторгнення, – це брак робочих рук.

Виростити врожай – пів справи.

А хто буде його збирати?

– У нас є так званий самозбір, тобто ви можете приїхати у господарство і власними руками зібрати будь-яку кількість овочів прямо з поля, навіть пару кілограмів.

Та попри всі труднощі, Віталій та Олексій Гуртові не збираються зменшувати площу під овочами, навіть навпаки, розширити її під цукровою кукурудзою, на яку останнім часом виявили підвищений попит.

– Частину вирощеної продукції відправляємо на глибоку заморозку, частину беруть на продаж крупні торговельні мережі, частину експортуємо в Європу. Приміром, нещодавно 300 тонн цвітної капусти і броколі відправили в Німеччину і Польщу. На неї неабиякий попит, тому, зважаючи на ринкову кон'юнктуру, ми навіть придбали для збору брюссельської капусти бельгійський комбайн DEMAN!

– Також європейці охоче купують наш перець, ми вирощуємо його близько двадцяти видів, і це окрема наша гордість!

– Не скажу, що пасуть задніх наші українські мережі, вони замовили у нас крупну партію кавунів.

Про хуторо-губиниські кавуни – окрема мова: червоні, жовті, без кісточок і навіть чорні – таку екзотику вирощують фермери Гуртові.

Маленька Хуторо-Губиниха – справжня українська Греція в мініатюрі, має все, щоб порадувати найвибагливішого українського покупця.

І не тільки його.

А навіть європейського.