КОЖНИЙ господар зацікавлений у хорошому ґрунті на своєму городі. Й одне з найнагальніших питань — як зробити його пухким. Чим більше земля схожа на супісок (ґрунт, що складається головним чином із пилуватих частинок і піску), тим вона пухкіша. Але якщо згадати про потреби рослин, то стає зрозуміло, що самою сипучістю не обійтися: всі знають, що на піску, незважаючи на його відмінну пухкість, нічого не буде рости, хіба що якась верблюжа колючка. Овочевим культурам потрібна аерована і водночас вологоємна земля, багата на всі необхідні поживні речовини, в міру щільна, аби рослина добре закріпилась і утримувалася на вітряних поривах. В ідеалі ґрунт не повинен перекопуватися. Прихильники органічного землеробства стверджують, що при перекопуванні гине ґрунтова біота. Частково це правда. Але, враховуючи швидкість розмноження, наприклад, бактерій (20-30 хвилин від появи нової бактерії до моменту, коли вона готова до поділу), то втрату деякої їх кількості при перекопуванні навряд чи можна вважати істотною. Важливішим аспектом слід вважати порушення структури ґрунту, що склався не враз і тому потребує довгого часу на відновлення. У природі ґрунт формується тисячоліттями — зі швидкістю 0,5-2 см за 100 років. На перший погляд, ґрунт — це різні органічні та мінеральні сипучі матеріали різних фракцій. Тому здається, що достатньо додати більше піску або перліту, доломітового борошна та органіки, ретельно перемішати — і вийде пухка та родюча земля. Однак часто буває так, що городник начебто все зробив правильно — і піску вніс у достатній кількості, і тирси, що перепріла, і гною. Все ретельно перемішав-перекопав, розбив великі грудки, пройшовся граблями... Проте після поливу на поверхні утворюється кірка, і знову потрібно розпушувати. А після сходу снігу земля взагалі може стати схожою на асфальт, що не дивно: ретельно перемішаний сипучий матеріал добре ущільнюється водою. Що таке природний ґрунт НЕПОРУШЕНИЙ природний ґрунт — не просто суміш піску, глини та гумусу, а сукупність дрібних і великих каналів. Канали ці утворюють рослини, розсовуючи часточки ґрунту корінцями. Коренева система однорічних рослин восени відмирає, переробляється поглиначами органіки, а на місці, де був корінь, залишається канал. Більша живність, що живе в землі (приміром дощові черв’яки), теж робить тунелі, заодно зміцнюючи їхні стінки своїми виділеннями і копролітами. В результаті виходить пориста губка, в якій: — відбувається циркуляція повітря; — волога утримується, проникає до нижніх шарів та за рахунок капілярності піднімається до поверхні; — збільшується площа поверхні для мешкання корисних бактерій, внаслідок життєдіяльності яких з’являються поживні речовини у доступній для рослин формі; — зміцнюється структура ґрунту (вона не ущільнюється після дощів або снігу, тобто залишається пухкою в нашому розумінні). Пористість має не тільки верхній шар ґрунту — подібну структуру можна побачити і на глибині 1 м, а в деяких випадках — 1,5 м. Це у природі так. А як зробити власноруч ґрунт пухким? Насамперед слід визначитися зі способом землеробства та зрозуміти, яка саме земля на вашому городі. Традиційне землеробство ЯКЩО ділянка глиниста, проводять так зване піскування. Як розпушувач найчастіше застосовують звичайний пісок, але ефективніше використання піщано-гравійної суміші з фракцією гравію до 10-15 мм. Саме тому часто можна зустріти поради, що пісок має бути неодмінно річковим, а не кар’єрним: річковий крупніший. Скільки вносити піску? На це запитання неможливо дати універсальну відповідь, тому що обсяг розпушувача залежить від умов конкретної ділянки. Найправильніша порада: на око — поки ґрунт не стане досить пухким (на вашу думку). Крім піску, можна застосовувати розпушувачі. Перліт — гірська порода вулканічного походження. Для садівництва зазвичай використовують агроперліт, або спучений перліт, продукт термічної обробки природного перліту, що має пористу структуру. Для садівництва пропонують цей матеріал із фракцією від 1 до 10 мм. Вермикуліт — гірська порода шаруватої структури. Як і перліт, має високу здатність до водопоглинання — до 530 мл води на 100 г матеріалу. Вважається чи не найкращою добавкою до ґрунтів для контейнерних рослин. Керамзит — керамічні пористі кульки. Цей матеріал виробляється різних фракцій, для розпушення ґрунту ліпше використовувати дрібну (з діаметром 5 мм) або керамзитовий пісок (дрібніше 5 мм). Перліт, вермикуліт і керамзит кращі за пісок, тому що, крім механічного відділення глиняних часточок одна від одної, ці матеріали регулюють вологість ґрунту, вбираючи надлишки вологи і віддаючи рослинам за потреби. Що вибрати, залежить від ваших фінансових можливостей. Пісок, звичайно, найдешевший і найдоступніший. Крім вищеназваних матеріалів, як розпушувач у деяких випадках може бути доломітове борошно, або відсів вапнякового щебеню. З їх допомогою можна вбити двох зайців: розкислити ґрунт (якщо це необхідно) і поліпшити його гранулометричні характеристики. Крім мінеральних, потрібні ще й органічні добавки. Вони не тільки змінюють механічний склад ґрунту, а й утримують вологу та стають живленням для рослин. Як органічні розпушувачі використовують гній, торф, компост, тирсу (якщо вносите свіжу, не забудьте додати азотовмісне мінеральне добриво), посічену солому, лушпиння — все, чим багаті. Коли ж ґрунт, навпаки, піщаний (погано утримує воду і незв’язаний), то заходи проводять такі ж. Лише замість розпушувача вносять сполучну глину. Ну і органіку, певна річ. Прихильники природного землеробства віддають перевагу не пухкому ґрунту, а пористому. Щоб зберегти природну структуру ґрунтової губки, вдаються до мульчування. Під мульчею земляна поверхня не пересихає і не піддається ерозії: не видувається вітром, не змивається талими та дощовими водами. Поступово мульча сама стає ґрунтом, збільшуючи шар гумусу на грядці. Ще один спосіб зберегти землю грядок пухкою — сівба сидератів та їх скошування, зазвичай на початку цвітіння. При цьому коренева система рослин-сидератів створює в ґрунті мікроканали, а зелень залишається на поверхні як мульча. (Газета українських селян "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ") | 
