«Урожай 2014»: як невелике фермерське господарство живе і працює у прифронтовій зоні

На перший погляд, нічим особливим воно не вирізняється з-поміж інших на просторах Дніпропетровщини. Невеликий земельний банк, традиційні культури на полях і ті ж проблеми, що й у сотень інших. Нічим, окрім деяких моментів.

Господарство знаходиться у так званій зоні ризикованого землеробства.
— Зимою дошкуляли люті морози, а навесні і влітку посівам катастрофічно не вистачало вологи, — розповідає голова фермерського господарства "Урожай 2014" Сергій Кутній. — З лютого не випало жодної краплі дощу! Здавалося б, як можна в таких аномальних умовах взагалі працювати?

Невтішну картину в полі постійно доповнювали вибухи, які ніби нагадували: "Не розслабляйтеся, фронт зовсім поруч". Межівський район і справді крайня точка Дніпропетровщини на кордоні з Донеччиною — до Покровська всього 40 кілометрів.

— Люди постійно мігрують, а ті, що залишились, налякані. Господарство постійно потребує робочих рук — трактористів, комбайнерів, — розповідає Сергій Кутній. — Виходити в поле стало ризиковано для життя, бо звідки прилетить, ніхто не знає...

Інший би вже давно здався, але не Сергій Кутній. Всі, хто його знає, кажуть, що в нього по венах тече хліборобська кров. Після закінчення Дніпропетровського аграрного університету він повернувся в рідне село і разом з батьком започаткували власне фермерське господарство, практично з нуля, маючи в обробітку всього 38 гектарів.

— Це були найважчі часи, — згадує Сергій. — Тому й назвали господарство "Урожай 2014", бо вже тоді вирішили — ставку треба робити на високі врожаї, економічну ефективність, самоокупність.

Непроста ситуація змусила навчитися всьому самотужки. Кутні практично вдвох обслуговують 200 гектарів землі — батько і син. Поступово обзавелися технікою, придбали два нових трактори, сівалку за системою Noy Till.

— Звісно, віддаємо перевагу техніці вітчизняного виробництва: вона і за ціною доступніша, і буває досить пристойної якості, — розповідає Сергій Кутній. — Підтримуємо вітчизняного виробника, але без фанатизму. Бувають випадки, коли не шкодуємо коштів на якісну техніку від провідних європейських брендів.

— Цьогоріч планували серйозно зайнятися вирощуванням ріпаку, навіть купити для цього цілий комплекс, але плани довелося поставити на паузу через війну, — не приховує досади Сергій.

Аби знизити ризики у зоні ризикованого землеробства, в господарстві вирощують традиційні культури — пшеницю, соняшник, ячмінь. "Урожай 2014" має чи не найвищий показник у районі по врожайності пшениці — 2,5 тонни з гектара, соняшникові жнива ще в розпалі.

Результат міг би бути кращим, впевнений Сергій Кутній, але через подорожчання вартості мінеральних добрив удвічі їх кількість довелося значно зменшити, що, звичайно, не могло не позначитися на врожайності. Водночас вирощене такою ціною скуповується за безцінь, бо закупівельні ціни зменшилися вдвічі порівняно з минулим роком.

Та Сергій Кутній рук не опускає — це не в його характері. Почали вирощувати власний баштан, овочі і активно діляться своєю продукцією з військовими, допомагаючи армії й фронту спорядженням, коштами.

— Ми всі робимо одну велику справу, — впевнений Сергій Кутній. — Наближаємо нашу Перемогу.