10 українців, які вкладали гроші в Україну

За матеріалами інтернет-видань 12.02.2026 281

З ФБ-сторінки Aleksandr Wisniewski:

Не про золото. Про відповідальність.

10 українців, які були мільйонерами ще до більшовиків — і вкладали гроші в Україну.

Українська нація має ким пишатися.

Задовго до більшовиків тут уже були люди, яких сьогодні назвали б успішними бізнесменами й мільйонерами.

Але вони не будували палаци заради марнославства.

Вони вкладали у школи, лікарні, музеї, культуру. У майбутнє України.

Їх пам’ятають не за розмірами статків.

А за тим, як вони ними розпорядилися — і що з ними зробила історія.

Бо для них багатство означало не розкіш, а обов’язок.

Василь Симиренко — «невидимий меценат».

Цукровий магнат, який мовчки фінансував Шевченка, «Кобзар», українські школи, освіту й науку. Про нього майже не писали. Але без нього українська культура могла не вижити.

Євген Чикаленко — людина, яка «годувала» українське слово.

Заможний аграрій, що утримував газету «Рада», фінансував українські видання й письменників. Лікував Коцюбинського за власні кошти, бо вірив: нація починається з культури.

Єлизавета Скоропадська-Милорадович — аристократка з українською душею.

Під прикриттям балів і салонів творила осередки української ідеї, перевозила заборонені книжки, підтримувала Наукове товариство імені Шевченка.

Микола Терещенко — бізнесмен із девізом «користь суспільству».

До 80% прибутків віддавав на лікарні, школи, музеї та храми. Лише в Київ інвестував близько 5 мільйонів рублів. Сьогодні це десятки мільйонів доларів.

Василь Тарновський (молодший) — хранитель козацької пам’яті.

Створив унікальну колекцію козацьких реліквій і подарував її народові. Видавав Шевченка. Збирав культурну еліту в Качанівці.

Олексій Алчевський — перший мільйонер Сходу України.

Заснував металургійні підприємства й місто Алчевськ. Паралельно відкривав школи, бібліотеки та церкви. Підтримував український рух не лише грошима, а переконаннями.

Григорій Галаган — поміщик із серцем.

Після смерті сина заснував Колегію Галагана — одну з найкращих освітніх установ свого часу. Викупив кобзаря Остапа Вересая з кріпацтва. Фінансував бібліотеки й книжки.

Володимир Леонтович — меценат, який платив за талант.