24 лютого слово «ніколи» розбомбили... Сотнями ракет о 4-й ранку...

....Уявіть, як у кожній із ... квартир люди лягали спати. Бажають одне одному на добраніч. Вимикають світло. Обіймають коханих. Заплющують очі. Мріють про щось. Настає повна тиша. Вони всі засинають, не знаючи, що не всі прокинуться. Вони міцно сплять. Їм сниться щось приємне. Та через кілька годин їх розбудять вибухи ракет. А хтось не прокинеться більше ніколи. Ніколи знову.

Із цього гасла викинули слово «ніколи». Ампутували під час так званої спецоперації. Встромили ніж у серце і, дивлячись в очі, сказали: «Это не мы!» Закатували зі словами «не все так однозначно». Вбили «Ніколи знову», сказавши: «Можем повторить».
....Нашого Never again вистачило на 77 років. Ми проґавили зло. Воно відродилося. Знову й зараз. Аgain and now!  

Це розуміють усі країни й усі народи, які сьогодні підтримують Україну. І попри нову маску звіра впізнали його. Бо, на відміну від декого, пам’ятають, за що й проти чого боролися наші предки. Не переплутали перше з другим, не поміняли їх місцями, не забули.

Не забули поляки, на землі яких нацисти почали свій марш і зробили перший постріл Другої світової війни. Не забули, як спочатку зло тебе звинувачує, провокує, називає агресором, а потім нападає о 4:45 і каже, що це самозахист. І вони бачили, як це повторилося на нашій землі. Вони пам’ятають зруйновану нацистами Варшаву. І бачать, що зробили з Маріуполем.

Не забули британці, як нацисти стирали з лиця землі Ковентрі, яке бомбардували 41 раз. Як звучала «Місячна соната» від Люфтваффе, коли по місту безперервно гатили 11 годин. Як зруйнували його історичний центр, фабрики, собор Святого Михаїла. І вони бачили, як ракетами били по Харкову. Як спотворили його історичний центр, заводи й Свято-Успенський собор. Вони пам’ятають, як Лондон бомбардували 57 ночей поспіль. Як «Фау» падали на Белфаст, Портсмут, Ліверпуль. І бачать, як прилітають крилаті ракети в Миколаїв, Краматорськ, Чернігів. Пам’ятають, як гатили по Бірмінгему. І бачать, як дістається його місту-побратиму Запоріжжю.

Це пам’ятають нідерландці. Як Роттердам став першим містом, що зазнало тотального знищення, коли нацисти скинули на нього 97 тонн бомб.

Це пам'ятають французи. Пам’ятають Орадур-сюр-Глан, де есесівці спалили живцем півтисячі жінок і дітей. Масові повішення в Тюлі, різанину в селищі Аск. Багатотисячна акція спротиву в окупованому Ліллі. Вони бачили, що зробили в Бучі, Ірпені, Бородянці, Волновасі, Тростянці. Вони бачать, як окупували Херсон, Мелітополь, Бердянськ та інші наші міста, у яких люди не здаються. І виходять на багатотисячні мирні акції, які не під силу окупанту, і все, що вони можуть, – лише стріляти по мирних людях.

Це не забули чехи. Як менш ніж за добу нацисти знищили Лідиці, залишивши від селища суцільне попелище. Вони бачили, як знищили Попасну. Від неї не лишилося навіть попелища. Не забули греки, які пережили масові вбивства й розстріли на всій території, блокаду й великий голод.

Про це пам'ятають американці, які билися зі злом на два фронти. Які пройшли Перл-Харбор і Дюнкерк разом із союзниками. І всі ми разом проходимо нові, не менш складні битви.

Це пам'ятають усі, хто пережив Голокост, – як один народ може сильно ненавидіти інший.

Це не забули литовці, латвійці, естонці, данці, грузини, вірмени, бельгійці, норвежці та ще багато інших – усі, хто постраждав від нацизму на своїй землі, і всі, хто переміг його у складі антигітлерівської коаліції.

На жаль, є ті, хто, переживши всі ці злочини, втративши мільйони людей, які боролися за перемогу та здобули її, сьогодні осквернив пам'ять про них та їхній подвиг.

Той, хто дозволив обстрілювати зі своєї землі міста України, які поруч із нашими предками звільняли і його предки.

Той, хто плюнув в обличчя своєму «Безсмертному полку», поставивши поруч з ним катів із Бучі.

І кинув виклик усьому людству. Але забув про головне: будь-яке зло завжди закінчується однаково – воно закінчується.

Дорогі українці!

Сьогодні, у День пам’яті та примирення, ми вклоняємося перед усіма, хто захищав рідну землю й світ від нацизму. Ми відзначаємо подвиг українського народу та його внесок у перемогу антигітлерівської коаліції.

Вибухи, постріли, окопи, поранення, голод, бомбардування, блокади, масові розстріли, каральні операції, окупація, концтабори, газові камери, жовті зірки, гетто, Бабин Яр, Хатинь, полон, примусові роботи. Вони загинули за те, щоб кожен із нас знав, що означають ці поняття, з книжок, а не з власного досвіду. Але сталося інакше. Це несправедливо перед ними всіма. Але правда переможе. І ми все подолаємо!

І доказ цьому має назву «Вервольф». Це колишня ставка та бункер Гітлера біля Вінниці. І все, що від неї залишилося, – декілька каменів. Руїни. Розвалини того, хто вважав себе величним і непереможним. Це дороговказ усім нам і майбутнім поколінням. Те, за що боролися наші предки. І довели: жодне зло не уникне відповідальності. Не зможе сховатися в бункері. Від нього не лишиться каменя на камені. Тож ми все подолаємо. І ми знаємо це точно, бо наші військові і всі наші люди – нащадки тих, хто подолав нацизм. Тож переможуть знову.

І знову буде мир. Нарешті знову!

Ми подолаємо зиму, яка почалася 24 лютого, триває 8 травня, але точно скінчиться, і її розтопить українське сонце! І ми зустрінемо наш світанок усією країною. І рідні та кохані, друзі й близькі будуть поруч знову! Нарешті знову! І над тимчасово окупованими містами й селами наш прапор замайорить знову. Нарешті знову! І ми зберемося разом. І буде мир! Нарешті знову! І більше жодних чорно-білих снів, а тільки синьо-жовта мрія. Нарешті знову! За це боролися наші предки.

Вічна шана всім, хто протистояв нацизму!

Вічна пам'ять усім загиблим під час Другої світової війни!

Із Звернення  Президента України Володимира Зеленського з нагоди Дня пам'яті та примирення 8 травня 2022 року