Стою я
в центрі
свого родоводу.

О ні, не центр я.
Це всевладний час,
допоки світ в очах моїх не згас,
мене поставив
ненадовго
в центрі.

І от стою.
Стою серед усіх
єдинокровних родичів моїх.
Над ними зараз маю перевагу:
одних – уже немає,
інших – ще немає,
а я – живу.
Я тягну ниточку живу
з минулого
в сучасне
і майбутнє.

Стою я,
поки світ в очах не згас, –
праправнук
і прапрадід водночас.

                      Петро Перебийніс, український поет, журналіст з Вінниччини