А ЧИ НЕ ВІДНОВИТИ НАМ «ЗНАК ЯКОСТІ»? - ЗАПИТУЄ І ПРОПОНУЄ НАШ ЧИТАЧ

Чоловік на прізвище Анатолій Різник, мешканець Піщанської громади Новомосковського району, надіслав листа у наш «Фермер Придніпров’я». У письмовому вигляді, що сьогодні сприймається рідкістю. То треба розуміти так, що автору листа допекло. Або він елементарно не зміг мовчати і взявся за перо. З надією, що буде почутий. Тому ми вирішили, як раніше казали, підготувати листа читача-відвідувача сайту обласної Асоціації фермерів до друку. Оскільки на нашу думку воно того варте. Прочитайте, будь ласка, і при бажані чи можливості висловіть і власну думку. Як гадаєте, може надто вже дрібну як на сьогоденні події в Україні проблему порушує дописувач з села?

 Почну з сірників, пише добродій Анатолій Різник. Звичайних, як дишло, котрі мають на увазі, коли просять дядька прикурить. Знаю, зараз вистачає усіляких запальничок, та сірники не зайві не лише курцям. У селі розтопити грубку у домі або кабицю у дворі, просто спалити сміття без них ніяк не можна. А продають у наших крамницях сірники винятково які випускає фабрика в місті Березне Рівненської області. Скажу так: куди діватися, приходиться їх і купляти. А вони нікудишні. Гептом не годні. Черкнеш об пачку, головка зблисне і одразу гасне. Я не полінився і порахував, що не менше 12 сірників зіпсувати треба, щоб один з них запалив ту ж грубку у хаті. Мені щоразу й згадується народна думка, що хай би у тих, хто такі «безпечні» сірники випускає, руки відсохли. А фабрика на коробках так і пише, що її сірники безпечні. Краще не випускати зовсім, ніж випускати такі, переводячи деревину і сірку.

Та сірники квіточки ще. Мій сусід дядько Микола у літах, садибу всю порати не в силах уже, от і не пожалів більше тисячі та придбав електричну газонокосарку. Тобто за нею метрів до ста мають тягнутися електропроводи. Дядько сам зробив п”ять чи шість довгих переносок-подовжувачів. Для цього купив на барахолці одинарні вилки та розетки. Раз купив, потім вдруге, також втретє довелося купляти. Тільки недовговічні попадаються. То замикають, то перегрівають ізоляцію, а то й плавляться. Дядько Микола пішов на барахолку жаліться, а йому кажуть: що ви хочете, це все китайські вироби! Якщо може китайці і навмисне нам підсовують навпаки вогненебезпечні розетки і вилки, то невже ми самі бездарні налагодити їх випуск у себе? Чи зараз випускати теж будемо браковані, як ті ж сірники?

Посміявся, та й годі, я з дядька Миколи, а через тиждень у самого біда сталася. Я ж то тримаю корову, щоб молоко давала, і для заготівлі сіна маю бензинову косарку. Чотири роки нею користувався і горя не знав. А цього літа раптом вона перестала заводитися. Хотів сам відремонтувати, а поршнева то мов склеялася-злиплася, навіть спаялася, ще дужче заклинило карбюратор. Я в ремонтну майстерню, там мені і пояснили, що це придбав я мастило явно підроблене. Не мастило, а фальсифікат. І слухайте далі: після ще двічі купляв мастило, яке необхідно підливати в бензин, і двічі кінчалося тим же прикрим результатом. Тобто не соромляться, аж бігом торгують нині у нас сурогатами – так це треба розуміти?

Адже одна тітонька мене і заходилася повчати, що зараз купляти будь-що на так званих речових ринках з рук невідомих продавців не варто. Точно підсунуть набодяжене невідомо з чого.  От і вона отак же необачно купила на базарі «Ураган» - потраву, якщо знаєте, яка надовго знищує бур’яни в городі. То думаєте, що потравила? Дзуськи! Заплатила біля двох сотень за маленьку пляшечку, а ефекту ніякого. Бо також то була не отрута, а фальсифікат.

Так я думаю зараз і пропоную відновити отой «Знак якості», без якого в радянську епоху колись не дозволяли випускати усю без винятків продукцію, щоб не псувати народу настрій, нерви та і все життя. З суровим контролем за тим, звичайно, що теперішній бізнес робить та викидає на ринок. Бо у цім ділі зараз порядку у нас ніякого. Невже це і влаштовує не лиш хитрих бізнесменів, а і всіх поголовно? У мене от терпіння луснуло, і я написав так, як вважаю за правильне.

З повагою – Анатолій Різник, Піщанська ОТГ.