Фермери по всій Україні натрапляють на один і той самий бар’єр: місцеві ради просто не голосують за викуп земельних ділянок постійного користування, не пояснюючи причин відмови. Конкретні цифри і живі кейси учасників круглого столу Всеукраїнського конгресу фермерів відкривають масштаб проблеми. Юрій Бондарчук, голова правління юридичної особи, що має кілька тисяч гектарів у постійному користуванні, розповів: господарство подало до місцевої ради заяви на викуп 13 ділянок.
Рада проголосувала лише за п’ять. Щодо восьми інших — голосування не відбулося взагалі, жодних мотивів відмови надано не було. «Як законодавчо прибрати людський фактор?» — запитав він. Питання риторичне: чинний закон теоретично надає право на викуп, але механізму примусити раду проголосувати не існує.
Павло Струшко описав інший різновид тієї самої проблеми. Господарство подало заяву на викуп у розстрочку на десять років відповідно до перехідних положень Земельного кодексу. Рада погодилась продати — але лише за умови стовідсоткової передоплати, тобто одразу близько мільйона гривень. Розстрочка, яка була законодавчо передбачена саме для того, щоб зробити викуп доступним, перетворилась на порожню норму.
Вікторія Доценко показала ситуацію зсередини ради: у Берзнегуватській селищній раді Миколаївської області депутати були готові підтримувати фермерів, однак після того, як прокуратура почала масово оскаржувати рішення про продаж, спеціалісти ради фактично заблокували прийом нових заяв. Люди просто не хочуть знову готувати відписки наглядовому органу.
За словами юриста-експерта конгресу Ярослави Овчаренко, всі ці ситуації — прояви однієї і тієї самої правової вади: Земельний кодекс не визначає чітко ні особу покупця, ні обов’язковість рішення ради, ні межі допустимих умов розстрочки. Поки ці прогалини існують, ради матимуть можливість маніпулювати і затягувати, а фермери — витрачати роки на судові процеси.
Конгрес фермерів фіксує: єдиним надійним рішенням є законодавча зміна, яка перетворить право на викуп із декларативної норми на реальний механізм. Якщо право існує — рада зобов’язана проголосувати. Якщо передбачена розстрочка — її умови не можуть бути встановлені довільно. Якщо визначено перелік покупців — він має бути вичерпним і однозначним. Саме такі зміни організація готує до внесення у Верховну Раду.