Бережених і Бог береже

Сьогодні, 5 квітня, близько 7 години ранку на околиці Дібрівського лісу у селі Новоселівка Великомихайлівської громади – це на території колишнього Покровського району – сталася трагедія: у віці 47 років загинула місцева жінка. А все через те, що відразу після несподіваного обстрілу узлісся та населеного пункту двома ворожими російськими ракетами з касетними мінами (що «по-сусідськи» прилетіли сюди з Донецької області, бо вона тут поруч) жінка підібрала, взяла до рук одну з мін, котра не зірвалася. Але в руках міна раптом вибухнула, і потерпіла дістала травми, котрі виявилися не сумісними з життям.

З якої речі кацапські нелюди-фашисти цілилися у степ поза лісом та по селу, це здоровим глуздом збагнути важко. Дібрівський ліс «страшним» може бути хіба лиш через те, що у 1918 році на його галявині під дубом, який згодом нарекли Дубом смерті, українські селяни-повстанці отамана Нестора Махна визнали своїм Батьком. А ось навіщо жінка, скажемо тепер прямо, легковажно зацікавилася небезпечним ворожим пристроєм, це потребує застороги. Якщо й не заклику-нагадування у подібних випадках неодмінно бути пильними і ні в якому разі не хапати мерщій вибухові предмети-«привіти» від озвірілих виродків-окупантів. Адже якщо не враховувати фатального у Криворізькому районі наїзду автомобіля на боєприпаси, від вибуху котрих бідолашний водій загинув на місці, смерть жінки у Новоселівці уже третя на Дніпропетровщині за дні та ночі розв”язаної російською федерацією війни. Дві перші сталися на тому ж Криворіжжі, і також через неймовірну –  надто страшенно неймовірну! - необережність. Там загинули батько і син, які аналогічно підібрали аналогічну нерозірвану міну, принесли її додому і… заходилися розбирати. Скільки це треба, даруйте, мати розуму, особливо батьку, щоб за «іграшку» прийняти одну з тих мін, які сьогодні заборонені для військового застосування. Це лише «русский мир» дозволяє ними зараз «частувати» українців.

Тому й Нацполіція та глава обласної військової адміністрації Валентин Резніченко ще раз звертаються до земляків з такою «новиною», як злочинне не гребування рашистів застосуванням давно оголошених поза законом видів озброєння – скидають на наші міста і села касетні міни та фосфорні бомби, не говорячи уже, що обстрілюють й ракетами значних зон враження. Раз-у-раз пускають у «діло» і важкі вогнепальні системи «Солнцепек», які стріляють в тому числі і термобаричними снарядами. Себто снарядами, що спричиняють глибокі опіки тіла та серйозно пошкоджують усі внутрішні органи людини, і як неминучий «фінал» - смерть. Край небезпечно не лише підбирати смертоносні «гостинці» - ні в якому разі не варто навіть близько підходити до них. Подалі краще триматися. Не чіпати руками, не штовхати ногами, тим паче не забирати додому і не розбирати самому та не кидати у вогонь чи й воду. Подалі не від гріха навіть у даних випадках – подалі тримайтеся від трагедії та смерті по суті. Бережених, як відомо, й Бог береже.

Єдине, що від вас вимагається – якомога швидше повідомляти про свої «знахідки», усілякі явні боєприпаси, «срібні циліндрики» і просто уламки мін, ракет чи бомб спеціалістам за телефонними номерами 101 або 112. Цінуйте своє життя, люди добрі!