Бійці УПА врятували ведмежа, маму якого застрелили енкаведисти

За матеріалами інтернет-видань 15.09.2025 366

На зображенні може бути: 6 людей, вівцебик, арктика та текст

Світлини зі сховку Володимира Якимʼюка-«Аскольда»

Літо 1945-го. Верхів’я Чорного Черемоша здригалося від рейдів нквс. Совіти нишпорили в горах, шукаючи повстанські криївки. І серед цієї дикої гонитви трапилася історія, що стала легендарною.

Джерело: Кенгір. иа, мережа ФБ.

У лісі вони натрапили на ведмедицю з малям. Коротка черга — і дорослий звір загинув, а на вогні вже шкварчало ведмеже мʼясо (яке, до речі, гуцули ніколи не їдять). Маленьке ведмежа втекло, залишившись сиротою.

Через кілька днів знесилене звірятко натрапило на боївку «Хмари». Стрілець УПА Василь Білінчук — «Сибіряк» (своє псевдо отримав після того, як втік із заслання з Сибіру) — спробував нагодувати його пляшкою молока. І диво сталося: ведмедик оклигав, звик, а згодом і зовсім прикипів до повстанців.

Він ходив із ними в переходи, грів у темних ночівлях, їв ту ж саму кулешу й хліб. Коли ж узимку настав час сплячки, «Сибіряк» носив його на собі — поряд із кулеметом, поряд із тягарем війни.

Є унікальні світлини, де серед повстанців стоїть уже доволі великий ведмідь. На них — сила і ніжність, бойове братерство і беззахисність життя.

У 1952-му «Сибіряк» загинув, прикриваючи відхід своєї боївки. Йому було лише 26. Тоді його сину було ледь два місяці. Пізніше він став знаним українським письменником Василем Портяком, автором «Залізної сотні» та «Нескореного».

А згодом з’явилося і третє покоління.

Його онук — Орест Білінчук-Портяк, народжений 2 травня 1994-го, теж став захисником України. І взяв собі те саме бойове псевдо — «Сибіряк», як у діда. Боєць 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж».

А 10 червня 2025-го Орест загинув у бою... Продовжив і водночас замкнув коло родинної жертовності.

Це історія про Карпати. Про людину й звіра. Про війну й любов. Про силу Роду, який у різні епохи ставав на захист України.

Слава Україні! Героям слава!