Коментар Миколи Ясеня про цей божевільний, божевільний, божевільний час

   Цей божевільний, божевільний, божевільний час...

    Відразу домовимося не шукати, хто винен, що ми сьогодні не
інакше, як інколи втрачаємо розум і навіть свою людську подобу. Адже аж кортить
списати все спочатку на зміну по суті суспільної формації у нашій країні, котра
відбулася після так званої перебудови і зі здобуттям Україною незалежності,
а тепер спрямувати звинувачення й на очманілу та безглузду війну, нав”язану
нам потворним «руськім міром». Не можу й не буду заперечувати, що як те,
так і інше не минуло й не минає безслідно. Дуже поганий точніше слід
залишає і чимдалі поглиблює його. Одначе ні на йоту і не сумніваємося, що
винні самі ми, стаючи все більше схожими на покидьків і навіть звірів. На
нелюдів, якщо хочете знати.
Про що це починаю мову? Насправді не стільки поговорити хочу, скільки і
сам разом з вами збагнути, що ж з нами, люди добрі, сьогодні відбувається
справді? Чому стаємо жорстокими і не витриманими, звіріємо й втрачаємо
здоровий глузд? Чому по суті божеволіємо і губимо будь-які моральні та
духовні цінності і принципи, повагу до гідності і власної честі? Зате сніговою
кулею наростає жахлива кримінальна й злочинна, злодійська та й бандитська
хроніка. Ось тільки вчора чи позавчора прочитав я щось геть неймовірне та
незбагнене, що ще недавно вважалося «фатальними пережитками
минулого» чи «винятками та поодинокими випадками», а тепер чиниться
мало не на кожному кроці.
А читаю, що у місті Кам'янському 34-річний «парубок» посперечався з
жіночкою, котру клявся і божився, що кохає, одначе так розгнівався і увійшов
в раж, що накинув на шию їй мотузку і душив доти, поки бідолаха не
перестала дихати. Хитрував, наче не він це легко й, даруйте, злобно убив
невинну жінку. Навіть плакав та тужив над нею, мертвою. Але слідчих
обманути не вдалося. Справу уже передано до суду. Чоловіку світить 15 літ
ув”язнення.
Ще жахливіше жахіття відбулося уже зовсім недавно у Нікополі. Там 10-
річне дівча за те наче, що без дозволу намазалося косметикою мачухи,
мачуха в істериці «зі смаком так відвела душу» металевим прутом, що в
лікарню дитину привезли без свідомості, а в лікарні свідомість до неї не
вернулася. А мачуха заходилася переконувати, що «бігала, як шалоплена,
перечепилася і впала». Як їй можна було повірити, якщо у дівчинки закрита
черепно-мозкова травма і внутрічерепна гематома та мозкова кома, а також

до крові розбите обличчя і рани на шиї від нігтів? І що ви скажете, якщо
дізнаєтеся, що мачусі 23 роки від народження, а вона ще й наразі вагітна. І
бурхливо обурилася, коли їй пояснили, що «за особливо тяжкі злочини
закони не звільняють вагітних від кримінальної відповідальності».
    Чи ось щось ніби «навпаки» сталося у Кривому Розі. У двох «варіантах»
причому. Уже доволі зрілих літ дочка там металевою каструлею по голові до
скону віддубасила... рідну матусю. Це перший випадок. А другий - 32-літній
синочок майне аналогічно «свідомо», як сказано в матеріалах слідства, убив
75-річну матір. За що? Цього й сам до пуття пояснити не зміг. Не інакше, як
вона йому надокучила чи заважала на власний розсуд жити. А гадаєте, що це
рідкісний випадок? Де там! 

   Буквально упродовж одного тижня і буквально у
нашій області і третій подібний «інцидент» стався: 45-літній «лобуряка» з
нічого затіяв сварку зі своїм рідним 67-річним батьком і забив його до загибелі.
Одна страшніша від іншої історії відбуваються у теперішній «реальній
дійсності», котрі вражають своїм зухвальством та дикунством і свідчать про
виродження людських почуттів та елементарних ознак навіть у поведінці чи у
відносинах одні з одними і у ставленні один до одного. Місто Дніпро, масив
Північний, вулиця Семафорна: зустрічаються два давніх знайомих. Приятелі,
якщо хочете знати. Більше того, старший у 47-річному віці запросив до себе у
гості молодшого, якому тільки-но 44-ри стукнуло. І вже ніколи даруйте йому
не стукне більше. Бо приязна вечірка скінчилася тим, що старший кілька разів
далеко не по-дружньому «стукнув» свого гостя сокирою, а після спокійно ліг
відіспатися. І лише коли вранці продер свої очі, також спокійно, без зайвих
переживань став думати та гадати, як же йому бути з убитим товаришем.
Куди подіти, де безслідно сховати – отож як вимити і власну квартиру від
крові, і власні руки від неї ж?
   Продовжувати по суті нагадувати вам свідчення, що подеколи наші співвітчизники
масово показилися і втрачають як розум, так і те, що ми досі називали
совістю. Бо ось поки ми цей коментар готували до випуску у «Фермері
Придніпров’я», у Синельниківському районі зустрілися два інших друзів.
Обидва у 50-літньому віці. Зустрілися з великою радістю та з великим
збудженням, бо давно ніби не бачилися. Інша річ, що уже ніколи їм і не
побачитися. Один іншого п'ять разів раптом ударив-поронув у живіт
добрячим кухонним ножом. Глибоко поронув. І цей інший помер. А у Дніпрі
тим часом розбушувався як колись у відомому фільмі Фантомас чимось
розгніваний синок, що взяв у заручники рідну матір. Бідолашна жінка
заволала від страху і переляку, почули це сусіди і викликали поліцію. І що ви

думаєте? Поліції довелося мерщій формувати ударну групу захоплення, щоб
живою визволити матір.
   І як тепер подібне божевілля сприймати та оцінювати? Колись древні у
таких випадках вигукували O TEMPORA, O MORES! – себто О ЧАСИ, О ЗВИЧАЇ!
   Вигукували для засудження ганебних й потворних звичаїв цілих
поколінь на протязі багатьох років минулої історії. То чи не прийдеться
вигукувати таке і нашим нащадкам про наше з вами покоління!?